... and the Bookman

Эпиграф к ЖЖ

Мысли, собранные здесь, взяты мною из очень большого количества сочинений и сборников мыслей.
Мысли без подписи или взяты мною из сборников, в которых не обозначены их авторы, или принадлежат мне.
Остальные мысли подписаны их авторами, но, к сожалению, когда я выписывал их, я не обозначал точно, из какого именно сочинения они взяты. [...]
Я желал бы, чтоб читатели испытали при ежедневном чтении этой книги то же благотворное, возвышающее чувство, которое я испытал при ее составлении и продолжаю испытывать теперь как при ежедневном чтении ее, так и при работе над улучшением ее второго издания.

(Л.Н.Толстой. Предисловие к "Кругу чтения")

"Покойный был замечательным стилистом..."
Just Homsa

Лектор готовий

20th

Мені було дуже цікаво прочитати курс лекцій «ХХ століття: канон і поза каноном» у "Dom Майстер Клас", і я вдячний усім, хто дивився лекції та залишав відгуки.
Тепер на сайті 211 Floor можна придбати ці відео – чи то окремі лекції, чи весь курс разом (що, звісно, дешевше). Нагадую: героями циклу стали Кіплінґ, Честертон, Толкін, Фолкнер, Набоков, Борхес, Еко, Краулі, Пратчетт.
Окрема і головна подяка - Віці Федоріній.
The Bad

Кажинный раз на этом самом месте

Ольга Седакова:
"М.Л.Гаспаров обычно отвечал без малейшего промедления - и при этом такими фразами, которые как будто не должны были бы успеть сложиться в уме.
Однажды я назвала кого-то чемпионом по плохим переводам.
- Если это и так, - ответил МЛГ, - ему пришлось выдержать большое состязание".

На тридцятому році незалежності очікуєш, що перекладачі, які працюють не над першою і не над п'ятою книгою, знають мову, з якої перекладають. Але, на жаль, ні.
... and the Bookman

Солидный Господь...

Из ФБ Dilshat Harman:

Сегодня узнала, что мистерию "Распятие Христа" в средневековом Йорке разыгрывали члены гильдии изготовителей гвоздей, и вся она состояла из их попыток половчее Христа распять, с рекламными паузами на реплики вроде "Надежный гвоздь не подведет, / Вот этот, скажем, - погляди - / Сквозь кость и мясо он пройдет" (пер.В.С.Сергеевой).
... and the Bookman

После ясно-кристальных дней

Я зажег на горах красный факел войны.
Разгораяся лижут лазурность огни.
Неужели опять для меня суждены
Эти звонкие, ясно-кристальные дни?
(Гумилев, 1905/1906)

Это же Цой!
The Bad

Про пошлість і меншовартість

Вчергове довелося наштовхнутися на твердження: «Кожен, хто повторює твердження про "велику російську культуру", бере участь у війні на боці ворога».

Вчергове довелося згадати слова Набокова, написані під час Другої світової: «To exaggerate the worthlessness of a country at the awkward moment when one is at war with it — and would like to see it destroyed to the last beer-mug and last forget-me-not, — means walking dangerously close to that abyss of poshlust which yawns so universally at times of revolution or war».

От, власне.

(Слова «велика культура» мають прямий термінологічний сенс. Це культура, яка прямо, сильно й очевидно вплинула на низку інших світових. Зі зрозумілих причин це передовсім стосується культур імперських. А от кожен, хто твердить, що російська культура має бути найбільш значущою для України, – так, справді працює проти нашої культури. Не лише світу, що у віконці, слава Богу.)
... and the Bookman

"Слово о полку Ігореві" - пам'ятка XII століття

Мене якось запитали, чи можна власне літературознавчими, а не лінгвістичними засобами довести автентичність «Слова о полку Ігореві», тобто той факт, що цей твір написано в ХІІ столітті. (Бо лінгвістичні докази Залізняка хтось не розуміє, а хтось, як божевільний Галковський, певен, що це Залізняк вигадав систему давньоруської мови на основі «Слова».)

Так, літературознавство на це питання відповіло вже давно. Далі переповідаю того ж Залізняка та його попередників.

Як знають усі, хто цікавився питанням, є такий текст межі XIV–XV століть – «Задонщина». Про Куликовську битву. І там стільки прямих паралелей зі «Словом», що очевидно: чи «Задонщину» анонімний автор написав на основі «Слова», чи не менш анонімний автор – «Слово» на основі «Задонщини». Тепер дивимося в бік текстології.

«Слово» знайшли в єдиному варіанті, а «Задонщину» – в шести, які умовно позначають У, И-1, И-2, Ж, К-Б і С. Тобто найперший, авторський варіант не зберігся, а відомі лише списки з нього з більшими чи меншими змінами і викривленнями. Так от – аби зібрати ВСІ паралелі зі «Словом», треба звернутися до п’яти з шести списків. Приклади Залізняка: ім’я Боян – із К-Б, «Стрѣляй, господине, Кончака…» має паралель лише в И-1, «подъ ранами» – із И-2, «потяту быти» – з У, «занесе» («Не буря соколы занесе») – із С.

Чи міг хтось наприкінці XVIII століття порівняти всі п’ять списків? Фізично не міг.

Чи міг хтось знайти первинний варіант «Задонщини», переписати його повністю (тобто замість оповіді про славетну перемогу руських розповісти про маловідому їхню поразку), а потім знищити першоджерело або залишити його, поруч зі «Словом», в московській пожежі 1812 року? Вкрай малоймовірно.

Автор «Слова» реконструював можливі протосенси цілком безглуздих фраз «Задонщини»? («Руская земля, топервое еси как за царем за Соломоном побывала» – за яким ще Соломоном була Руська земля? Натомість у «Слові»: «О Руская земле! Уже за шеломянемъ еси!» – вкрай маловживане слово, яке трапляється в Іпатіївському літописі. «Кликнуло диво в Рускои земли», «Уже вержено диво на землю» – хто такий Див, і досі не дуже розуміють, але «диво» в «Задонщині» – узагалі казна-що.)

Усе це разом – геть неможливо. Додаємо до цього той факт, що у XVIII столітті ніхто не знав законів давньоруської мови, дотриманих у «Слові», і отримуємо…

…і отримуємо дружний хор: «Ні, все одно не віримо». Та будь ласка, тільки не називайте це наукою. Віра – справа інтимна.
... and the Bookman

Оркестр играет, монолит высится

Послушал на "Радіо Культура" передачу о классической музыке в кино.
Я попытался вспомнить - а какие музыкальные сочинения используются в кино прежде всего как отсылки к другим фильмам, где они прозвучали ранее?
Самые очевидные примеры - "Так говорил Заратустра" (всегда аллюзия на Кубрика, а не на Штрауса или Ницше), "Полет валькирий" (почти всегда - Коппола).
А еще? (Я не имею в виду стилизации под известные саундтреки, когда музыку к вестернам пишут "под Морриконе".)