?

Log in

No account? Create an account
Рак прекословный — ЖЖ

> Свежие записи
> Архив
> Друзья
> Личная информация
> previous 20 entries

Июнь 26, 2037


10:31 pm - Эпиграф к ЖЖ
Мысли, собранные здесь, взяты мною из очень большого количества сочинений и сборников мыслей.
Мысли без подписи или взяты мною из сборников, в которых не обозначены их авторы, или принадлежат мне.
Остальные мысли подписаны их авторами, но, к сожалению, когда я выписывал их, я не обозначал точно, из какого именно сочинения они взяты. [...]
Я желал бы, чтоб читатели испытали при ежедневном чтении этой книги то же благотворное, возвышающее чувство, которое я испытал при ее составлении и продолжаю испытывать теперь как при ежедневном чтении ее, так и при работе над улучшением ее второго издания.

(Л.Н.Толстой. Предисловие к "Кругу чтения")

"Покойный был замечательным стилистом..."

(24 комментария | Оставить комментарий)

Сентябрь 21, 2019


11:19 pm - Написи міста Л.
napysy1

napysy2

napysy3

napysy4

napysy5

Бонус:

kalicha1 kalicha2

Фото 1: Майже на всіх будинках по вулиці Каліча Гора назву акуратно (або не даже акуратно) замальовано.
Фото 2: Але можна не замальовувати, а пишатися.

(1 комментарий | Оставить комментарий)

Сентябрь 20, 2019


07:21 pm - Львів
descartes

Дякую Тобі, Боже, що я не Декарт.
Tags:

(11 комментариев | Оставить комментарий)

Сентябрь 19, 2019


08:07 pm - Пролетарське чтиво
0 - 0002

1923 року Микола Зеров опублікував хрестоматію "Слово. Декламатор" - із зовсім нейтральною, підкреслено нейтральною передмовою:

"Цю книжку призначено головним чином для читання з естради і витримано в дусі звичайних „декламаторів“... В основу збірника, крім Шевченківських поем та елегій, покладено Франка, Лесю Українку і П. Тичину..."

Перші ж тексти "декламатора" - уривки з Гомерових поем в перекладах Самійленка й Ніщинського.

Читайте, читайте з естради, мої маленькі пролетарські друзі!..
Tags:

(Оставить комментарий)

Сентябрь 18, 2019


09:42 pm
Напевне, про це вже хтось писав, але я не знайшов, тож сподіватимусь, що я перший.
Прямий претекст великого «Чистого четверга» Миколи Зерова (1921) – «Великдень» (1917) Миколи Філянського:

В краї неріднії не раз вона тікала,
Своїми проклята не раз вона була,
Вона над скелею Тарпейською стояла,
І на уста її із чола кров текла.

Ще півня третього не подавався глас —
Стояв над нею глум, і зрада скрізь неслась.
І стерегли її, і стежили усюди
Кустодії катів і факели Іуди.

І розп’ята була... І от тепер на волі;
Вона над ними знов в колишнім ореолі,
А там, де горн стояв і де лились кайдани,
Тепер над морем хвиль — стоустеє «Осанна»...

Ідіть же на бенкет. Вбирайте стіл питвами!
Засипте квітами, закидайте вінками...
І хай в цей ясний день не буде винуватий —
Хто прийде в третій час, хто в шостий, хто в дев’ятий.

(Філянський – не дуже сильний поет, але функціонально необхідний: це перехідна ланка між Яковом Щоголевим, якого він майже напряму цитує, і неокласиками.)
Tags: ,

(3 комментария | Оставить комментарий)

Сентябрь 17, 2019


08:12 pm - Океания всегда воевала с Остазией
1939-09-17

(Малая советская энциклопедия. Том 10. Стр. 997. 2-е издание 1936—1941 гг.)
Из ФБ.

(2 комментария | Оставить комментарий)

Сентябрь 16, 2019


08:20 pm - Луковка
Опять об Винниченко.

Есть у него рассказ «Талисман» (1913) – о том, как в Лукьяновской тюрьме заключенные выбрали старостой жалкого и забитого еврейчика Пиню, и тот обрел чувство собственного достоинства, оказался хорошим администратором и героически погиб во время побега. Ну, такое.

Этот рассказ перепечатали в каком-то «Чтеце-декламаторе», и его прочитал молодой Никита Хрущев. Впечатлился.

И когда в 1956-м Хрущев раздумывал, выступить ли с Тем Самым Докладом, он вспомнил Пиню, исполнился решимости… дальше – история.

Хоть за это Винниченко спасибо. Может, ему в аду достоевскую луковку и подадут.
Tags:

(3 комментария | Оставить комментарий)

Сентябрь 14, 2019


10:17 pm - Милиці нашої перемоги
P1180612
Tags:

(Оставить комментарий)

Сентябрь 13, 2019


11:39 pm - Иконоборческое
Готовясь к презентации украинского издания Мильтона, перечитал эссе Честертона "Хорошие сюжеты, испорченные великими писателями".

"Обычно полагают, что всякий, кто взял сюжет у человеческого братства, не должен за него платить. Обычно считают, что, если Шекспир взял легенду о Лире, Гете — легенду о Фаусте, Вагнер — о Тангейзере, они правы и легенды должны сказать им спасибо. Мне же кажется, что они бывали не правы и легенды могли бы возбудить дело о клевете".

И "Потерянный рай" сюда же. Я (как часто бывает) с Честертоном согласен.

(14 комментариев | Оставить комментарий)

Сентябрь 12, 2019


11:11 pm - Текстологія-1989
Після сьогоднішньої презентації чудової монографії Олеся Федорука про текстологію «Чорної Ради» – один наочний приклад того, як кастрували нашу літературу і як це ідеологічно підтримувала наша філологія.

1929 року журнал «Літературний ярмарок» опублікував оповідання Івана Сенченка «Фесько Андибер». Твір наскрізно ігровий і пародійний: і героя названо на честь персонажа думи, і дружина його – Наталка Полтавка («Ця бідолашна дівчина, виспівавши усі пісні й не дочекавшись Петра, зрештою вирішила спокійно віддати свої руки і серце нашому герою»), і взагалі там все таке бароково-гоголівське.

А значно пізніше, на початку 1970-х, битий життям Сенченко це оповідання переписав і перевидав. Андибер перетворився на Кандибу, Полтавка стала просто Наталкою (і процитований уривок зник)…

У версії 1929 року Наталка вдивлялася в дзеркало (явний омаж гоголівській Оксані): «І, щоб заспокоїтись і трішки охолонути, вона прикладалась навперемінку то губками, то щічками до холодного дзеркальця — саме туди, де рожевіли губки і де... Ах, невдячне, холодне скло! Воно ось несподівано підстрибнуло в руках, кинуло моторні зайчики у всі кутки хати та, дзенькнувши об долівку, розлетілось на маленькі скалочки. Тоді Наталка, налякана й засоромлена, легко і спритно кинулась на жадану зустріч Феськові».

Редакція 1973 року: «В сінях біля дверей заторготіло. Наталка швидко обернулась назустріч Феськові». Тобто зникло все, задля чого все й писалося.

А 1989 року (1989-го!) текстолог пояснює нам, дурням, що все це сприяло «досягненню ідейно-художньої виразності»; «виключаються великі масиви тексту, які робили маловиразною не тільки художню, а й смислову частину розповіді; вони ж, у другій редакції, заміняються автором короткими, точнішими абзацами».

Я не кажу, що вся українська радянська текстологія була саме такою, – це було б неправдою. Але деградація нашої філології від 1930-х років не могла не породити саме таку, сказати б, роботу з джерелами.

(Днями довелося прочитати в ФБ, що _справжній_, високохудожній постмодернізм – це «Чорний Ворон» і «Записки українського самашедшого», а не то шо всяке Бу-Ба-Бу. Так, це теж привіт з умовного 1989 року. Вони поруч із нами.)
Tags:

(Оставить комментарий)

10:35 pm - Жаль, Эко не дожил

Tags:

(Оставить комментарий)

Сентябрь 11, 2019


07:14 pm - Guards! Guards!
Vimes-Carrot-Cheery-1024x341
Angua-Sybil-Carcer2-1024x341

Актеры для пратчеттовской "Стражи". Н-ну, посмотрим. Пока что единственный явный мискаст - леди Сибилла.

(9 комментариев | Оставить комментарий)

12:27 am - Краса і сила
Кожного разу забуваю, наскільки погано писав Винниченко.

«– Неможливо так жить... Хай мене забирають в тюрму!.. Я не можу робити, я не можу зароблять собі на хліб, я подлец, я їм чужий хліб, я такий же експлуататор, я... Я донесу на себе!
– Що? – зблідла Людмила.
– Я донесу на себе... Я хочу в тюрму! Я хочу страждать!
– Ви як хлопчик, Максиме, – тихо усміхнулась вона болісною усмішкою. – "Донесу", "у тюрму"... Для чого?
— Боротись, активно боротись! Мені нудно, я не маю роботи, духової роботи!.. Я стрілять піду!»

Чистий Подер, тільки всерйоз («Хочеш купаться? – Я стрілять хочу!»).
А насправді, як і було сказано, «архискверное подражание архискверному Достоевскому», тільки через посередництво Андрєєва, Горького і Арцибашева.
Дуже погано. Наскрізно погано.
Tags:

(Оставить комментарий)

Сентябрь 10, 2019


04:07 pm - Кошевой Толстой
Все любят Алексея Константиновича Толстого, даже Пантелеймон Кулиш, у которого с любовью к окружающим... не всегда складывалось.

"Добрий чоловік вийшов із того Толстого, що не схотів я в Києві поїхать до його на обід; така щира душа, що хоть у кошові! І з Вяземським я познакомивсь: годяща й се людина, тілько далеко куцому до зайця. То, скажу Вам, така душа, що раю не запоганить" (1856).

Upd: Ан нет, mea culpa, не тот Толстой: не Алексей, а Александр.
Tags: ,

(1 комментарий | Оставить комментарий)

12:02 am - Історія тоніки в Донецькому басейні
Спочатку пишеш рядок про жінку,
Зустріч із якою не лишає тобі шансу.
Припаси риму для подальшого вжитку.
Можна неточну. Або асонансну.

Риби будуть літати, мов дерева у жовтні.
Неважливо, про що це, але направду це стильно.
Лисиці у плавнях ходять пожовклі.
Тут знову про жінку – сильну і вільну.

Рибалки чорні, мов спалений волос,
Пам’ять бридка, мов слуги народу.
В цьому ландшафті знайдеш свій голос.
В ньому ж загубиш творчу свободу.

Писати так – неабияке звершення.
Вірш буде довгим, як у Пашковського – речення.
Тут має бути якесь сильне твердження.
Тут має бути його заперечення.

(3 комментария | Оставить комментарий)

Сентябрь 9, 2019


10:27 am - 250 років Іванові Петровичу
IPK

(І принагідно нагадаю про свій есей: як твір, вписаний в імперську літературну/ідеологічну систему, став початком нової української літератури.)
Tags:

(Оставить комментарий)

Сентябрь 8, 2019


10:38 pm - На склонах
Я в последнее время нечасто бываю на Андреевском спуске: «уже не то…»

И сегодня мы оказались там почти случайно: ходили, собственно, посмотреть на новую лестницу от Андреевской церкви, а попали на «день рождения Андреевского».

Во-первых: аллею художников реконструировали и обустроили, появились новые смотровые площадки в тени деревьев (растущих сквозь отверстия в помосте), беседки в стиле Кокоревской и пр., а отрезок возле фуникулера впервые на моей памяти перестал напоминать отраду бомжей. Тьфу-тьфу, но то, что Кличко делает с системой парков, пока что очень удачно.

Во-вторых: лестница от Андреевской до аллеи хорошо вписалась в ландшафт (в отличие от Театра на Подоле, delenda est), как и новая-старая лестница от Старокиевской горы на Воздвиженку.

В-третьих: само массовое действо оказалось очень… органичным. В том числе велосипедисты, разъезжающие на тросах высоко над головами. Кельтская музыка. Джаз. Украинская музыка. Украиноязычные ведущие. (Только в самом низу спуска – внезапный привет из 90-х ,что-то вроде мюзикла на русском, совсем плохо.) Хорошей сувенирки – внезапно – в разы больше, чем жлобской и советской. Извините за банальность, но – Европа, а не «Мы бодры, веселы». Чтоб не сглазить.

В качестве приложения – традиционные надписи города К.

IMG_20190908_162539


P1180525 P1180526

(Оставить комментарий)

Сентябрь 7, 2019


07:25 pm - Unperson
0003

Черговий випуск рубрики "Блиск і зубожіння нашої текстології".
Оповідання Василя Стефаника "Межа" досі передруковують за радянськими виданнями, тобто без присвяти. Присвяти Миколі Хвильовому.
Цензури майже тридцять років нема, а справа її жива. Дякуйте нашим видавцям і нашим філологам.
Tags:

(Оставить комментарий)

03:34 pm
Не думал, что в день, когда наши вернутся на родину, будет так паршиво.
Tags:

 

Сентябрь 6, 2019


11:44 pm - Варвары
(Для историков литературы - и себе не забыть.)
У Марка Кропивницького есть двухактная комедия "Нашествіє варварів" (1900), которую в советское время не печатали за антисемитизм, но интересна она не этим.

Фабулы как таковой в комедии нет (NB: ключевой дефект многих украинских пьес того времени, особенно Карпенка-Карого: есть начальная ситуация и финальная катастрофа, без какого-либо развития). В гостиницу уездного города к главе актерской труппы приходят разные люди, но в основном - "варвары": бесконечные авторы бесконечно бездарных малороссийских текстов. Плагиатор; эпигон эпигонов Шевченка; авторка мелодрамы ("...Вона обезсилена падає на ліжко. Василь подає їй Петруся, вона тулить його до серця, а потім вскрикує і, держачи на руках первенця, - родить другого"); чтец-декламатор в духе, извините, "Квартала", по фамилии Зашмалько; половой в гостинице; еще одна дама, написавшая драму "Орли неньки України, або ж Де згода в сімействі, там мир і тишина"...

Очень полезно для понимания общей картины за пределами высокой литературы рубежа веков. Руки чешутся дать такой же каталог современного "третьего сорта-не брака", но, к сожалению / по счастью я его слишком плохо знаю (роман "Повішенець, або Сірий крук", епопея "Архів непотрібних таємниць", повість про історичного діяча "Збуття", роман зв'язку часів "Незугарня"...).
Tags:

(Оставить комментарий)

> previous 20 entries
> Go to Top
LiveJournal.com