Федькович умер, но дело живет: через 130 лет, вопреки великой традиции украинского перевода - получаем новую версию поэмы о Тристане и Изольде. Цитирую по рецензии в последнем "Книжнике":
Так без вітрила і весла
повільна хвиля принесла
Його в незнаний дивний край,
Зелений, наче справді рай.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Морольт - жахливий людожер,
Він ще живий, він ще не вмер.
Ладно, Глибов и Франко этого уже не прочитают. Но нам-то за что?!..
Чтение английских поэтов в переводах Максима Стрихи служит хорошим противоядием.
Він відійшов у безгоміння зимове:
Крига скувала струмки, летовища майже збезлюдніли,
Пам'ятники, обліплені снігом, стали безформними брилами;
Ртуть потонула в пащі погаслого дня.
Прилади всі підтвердили:
День його смерті був темним холодним днем...
