Михаил Назаренко (petro_gulak) wrote,
Михаил Назаренко
petro_gulak

Пишет Т. Шевченко П. Кулишу...

Пропустил я в свое время (сравнительно давнее время - 1997-й): переписка Шевченко и Кулиша, опубликованная Сергеем Жаданом. Актуально, как никогда.

Лист перший
«Друже мій, Пантелемоне Олександровичу!
Отсе і в нас, єй же Богу, зачало на зиму. А то все віриш, брате, з дому було не вийдеш – такий срач. Кругом багно і блядське самодержавіє.А я, брате, як згадаю, бува, нашу благородну кумпанію – тебе, мене, старого Щепкіна, і руки в мене опускаються. Не забувай же мене, та не мовчи.
Твій Тарас».

Лист другий
«Дорогенький мені батьку Тарасе.
Зима вповні, а від тебе – ні слуху, ні духу. Не гоже тобі, батькові нашому, уникати общественних нагрузок. Ти там собі не знати що робиш, а тут же, братіку, руїна, ідіть його. І всяке тобі гімно лізе ту руїну розбудовувати. Було сяду, і руки мені опускаються. Та Щепкін старий, курвин син, припреться з самого ранку, і все мені: «Голубе мій сивий, голубе мій сивий!» Я йому кажу: «Не називай мене голубом». А він далі своєї.
Не мовчи ж.
Твій Пантелеймон».

Лист третій
«Друже мій, Пантелеймоне Олександровичу!
Отсе і в нас, єй же Богу, вже зима, а навколо багно і самодержавіє, і руки опускаються. Україна у нас одна, і нам за ню тра боротись. Тому цілуй за мене старого Щепкіна, та не мовчи.
Твій Тарас».

Лист четвертий
«Дорогенький мені батьку Тарасе.
Зима вповні, а письом нема. Скоро й Різдво Христове, а ти, брате – ні слухом, ні духом. Тобі добре – ти там собі не знати що робиш, а тут же руїна. Культура, брате, в упадку, просвітительства ніякого. Ще й всяке гімно лізе. Ось учора, приходить до мене старий Щепкін, і починає, курвин син: «Голубе мій сивий» та «голубе мій сивий»! І що ти йому, брате, скажеш – йому ж хоч кажи, хоч не кажи, прямо руки опускаються. А ти, брате, переказують, з жидотою плутаєшся. Не мовчи ж.
Твій Пантелеймон».

Лист п’ятий
«Друже мій, Пантелеймоне Олександровичу!
Отсе вже і Різдво на носі, а від тебе – ні письма, ні привіту. І сиджу я тут, а навколо мене, братіку, багно і блядське самодержавіє. Та й сам ти, братіку, говорять, сидиш і усугубляєш нашу руїну. Та й прізвище в тебе таке дурнувате, що в мене аж руки опускаються. То я й бачу, що двоє нас і полишилось – я та старий Щепкін. Бувай же, брате, здоров, та не мовчи.
Твій Тарас.
P.S. Перечитав недавно твою повістину, і скажу тобі откровенно: гімно, братіку, істинно тобі кажу – гімно, в мене аж руки опускаються».

Лист шостий
«Дорогенький мені батьку Тарасе.
Зима вповні, а навколо руїна, і всяке гімно лізе. Ти там собі не знати що робиш, віршики шкрабаєш, з жидотою плутаєшся, і на наше просвітительство кладеш. То ж я і бачу – лишився я, братіку, сам. З ким же мені і зачинати просвітительство? Не зі старим же Щепкіним. Прямо руки, понімаєш, опускаються. То ж бувай здоровий, та не мовчи.
Твій Пантелеймон».

Лист сьомий
«Друже мій, Пантелеймоне Олександровичу!
Отсе вже, єй же Богу, сидів я у своєму багні і самодержавії, та й думаю: а що би це мені та не привітати з Різдвом усіх вас, курвиних синів – і тебе, і старого Щепкіна. Бо скільки нас і лишилось. То ж вітаю вас, братці, бувайте здорові, та не мовчіть.
Ваш Тарас».

Лист восьмий
«Дорогенький мені батьку Тарасе.
Зима вповні, то ж я і думаю - є ще порох у порохівницях! Дай, думаю, привітаю батька нашого, ідіть його, з Різдвом. Бо все це, братіку, гімно – і моє просвітительство, і твоя жидота, і старий Щепкін, а нас же з тобою, брате, тільки двоє і лишилось. То ж бувай же здоровий, брате, та не мовчи ж.
Твій Пантелеймон».

Лист дев’ятий
«Таємне повідомлення громадянина Щепкіна М.С.
Ваше сіятельство!
Спішу повідомити Вас, згідно з Вашими рекомендаціями, про перші мої спостереження, з часу прибуття мого за місцем призначення. Гадаю, Ваше сіятельство, Ви зможете винести з них потрібну інформацію і використати їх для пользи нашого отечества.
Отсе, єй же Богу, зима вповні, а від Вас – ні слуху, ні духу, а я сиджу тут у багні, і всяке, перепрошую, гімно, ще мною і понукає. Біда, батьку, прямо руки опускаються, яка біда і руїна. Бо Україна, голубе мій сивий, у нас одна, і нам, друже, незважаючи на Ваше блядське самодержавіє, тра за ню боротись, бо тільки двоє нас і лишилось. То ж, братіку, не мовчи, ідіть його.
З повагою, іскренній і єдиний –
Щепкін М.С.»

(«Ґіґієна», 1997, ч. 1)
Tags: texts, ІУЛ, Жадан
Subscribe

  • Усе ближче

    Отут можна послухати мою вчорашню розмову з Оленою Гусейновою про антологію "Крім "Кобзаря"", яка - нагадую - має вийти до кінця весни.

  • Як пишеться історія літератури, або Привид київського ченця

    Валерій Шевчук – безперечно, дуже вагома постать в сучасній українській культурі. Так само ніхто не буде заперечувати, що він зробив дуже багато…

  • Офіційно

    В середу, 7 квітня, о 12.10, на радіо «Культура» в програмі «Пряма мова» ми з Оленою Гусейновою говоритимемо про мою книжку, що вже за півтора…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 4 comments