На шляху польовім до неба здіймаючи очі,
Я казав: «Хай сліди по нас заростають травою,
Хай у вогні замовкають голоси пророчі,
Хай померлі померлим розповідають, що сталось,
Нам судилось новий народ народити по цій пустелі,
Вільний від зла і щастя, яким десь там спалось.
Ходімо». А меч вогняний відчиняв для нас землі.
Гошице, 1944
Переклад Сергія Жадана
Czesław Miłosz. Ucieczka
Kiedyśmy z płonącego uchodzili miasta,
Na pierwszej drodze polnej wstecz zwracając oczy
Mówiłem: "Niechaj trawa nasz ślad pozarasta,
Niechaj w ogniu umilkną wrzeszczący prorocy,
Niech umarli umarłym mówią, co się stało,
Nam znaczono gwałtowne, nowe zrodzić plemię,
Wolne od zła i szczęścia, które tam drzemało.
Idźmy". A miecz płomieni otwioerał nam ziemię.
