Михаил Назаренко (petro_gulak) wrote,
Михаил Назаренко
petro_gulak

І встане могила...

Із «Книги вражень відвідувачів могили Тараса Шевченка» (1914-1921 рр.).

Грустно мне на могиле певца Украины, грустно не от могильной тишины, а от того, что читаешь и слышишь здесь, дикие призывы к сепаратизму... Не поднимайте крика на могиле, ибо это место свято... Тише, не будите Тараса... Он спит! [...] 12/VI [1914]. Литератор.
Приписка: Хай живе автономна самостійна Україна, хай згинуть її вороги! 10, 11, 12, 13 іюня 1914 р.

Привітаю тебе, Батьку,
Від щирого серця:
Лежи собі тихесенько,
На мене не сердься.
(Козак 1-го Українського імені гетьмана Богдана Хмельницького полку м. Києва, Дмитро Гапоненко, 29 травня 1917 р.)

Встань, наш рідний батьку Тарасе, та почуєш, що діється на нашій неньці Україні. Тебе всі спомянули і твої надії справдилися. Минуло те, що було все лихеє, та настала радість для нашої неньки України. 1917 року, 5-го червня.

Уходя от твоєї мугили, наш рідний батько, уносишь глубокую жалость, що ти рано вмер і не бачиш, як живуть тепер наші свободні українці, за яких ти безвременно вмер. Легко тобі землю держать! М. Воронин.

Нехай живе есперанто на вільній Україні! [2 липня 1917 р.]

24–VII [1917]. Карп Прокофович Поліщук. Плачуть очі, Шевченку Тарасе, на твоїй могилі, а ще гірше вони плачуть на нашій Вкраїні; не защитить України ні батько, ні мати, хоче німець препоганий її в нас забрати. Тобі, брате, ізвєщаю цю недобру казку, хіба ти, брате, нас защитиш, будь же такий ласков.

Умру за батька! За його ідею, за його славу. Хай живе наша Україна!
Яків Бовшик.
26 лютого 1918 р.

Ой, Батьку, Батьку! Коли б зараз ти устав з могили, ти б мабуть не захотів жити ні одної хвилини. Як тяжко тепер жити на світі, тяжче ніж було колись при тобі, Батьку.
Провіщувана тобою, Батьку, свобода наступила, але цю свободу твої сини України не всі урозуміли. Сини України одного батька розрізнились і тепер один другого готовий з’їсти, а за віщо, спитай їх, то вони відповідають – за те, що він або большевик, або українець, а далі дійде що будуть бити один одного. Як ви їх спитаєтесь, то одвітять Вам, що за те, що живе на світі.
Добродій XX віку.
27 квітня 1918 р.

Батьку, батьку, вставай та утіш нас чим-небудь, бо ми, українці, твої рідні діти, живемо на Вкраїні, як та чайка, яка вивела своїх дітей при битій дорозі...
Учитель Микола Ничипорович.
29 квітня 1918 р.

Ми згубили те, що знайшли.

1918 р. 22 травня – 9 травня по-батьковому. Ох ти Батьку Тарасе виглянь з домовини, подивися своїми очима, що робиться на вкраїні, як вона тепер живе та бідує серед злиднів, борючись за прав[д]у, свободу равенство і братарство та як посіли її вороги. Посіщали учні Бобрицької школи. (Багато підписів.)

«Він різав все, що паном звалось» (з Варнака). Читаючи «Варнака», я зрозумів, що Ти поет не тілько одної нації, а взагалі всього робітничого люду. Слава тобі від безробітних пролетарів. 24 травня 1918 року. Тов. Лева.

Був на могилі рідний Батьку Т. Г. Шевченко ідейний чоловік, которий бореться за правду та за всю бідноту, як і ти боровся, наш рідний батьку. Чесний і ідейний комуніст большевик Канівського уєзда дер. Набутова Георгій Іванов Бзенко, 1 мая 1919 р. Мир праху твоему добрий отец.

1919 року посітив могилу рідного батька України Тараса Григоровича Шевченка Отаман повстанських військ Канівщини, що бореться з жидівсько-комуністичним засиллям. Трепет.

Посещение Кирилла Афонасьевича Торчишника сженой и сыном Марієї Ивановной и Валентином Кирилловичем єдущими з Єкатеринослава до Канева 14 дней и у великом горе и несчастье имеєм большой талант посетили могилу Тараса Г. Шевченко великій геній батков Тарасов встанте та скажить скилькы ще мини їхати додому Черниговской губернии м. Любеч. Кирилл А. Торчишник.

Був у тебе Батьку в такий гіркий для України час, якого не дай Боже більш дождатись. Прощай Батьку. Побачимось при кращих може часах. Бо нині тільки кровь, кровь кровь. Син України П. Б...

Був на могилі Шевченка 11 VII 1919 року М. Буцкій из Полтавщини. (Мав при собі триста тисяч карбованцив и мене нихто не ограбував за що щиро дякую.)

1919 г. посетили могилу русского писателя Тараса Шевченка поручик Железной дивизии Кукин. Прапорщик Романов. Никольская.

Батькові поневоленої та обдертої заклятими окупантами та зрадниками «українцями» «неньки України» надсилаю свій щирий привіт. Надіюсь, що недалека та хвилина, коли обдурений різними «освободителями» нарід скине з себе комуністичне ярмо і стане на вірний шлях боротьби за визволення України від Денікінсько-комуністичних банд і гордо підніме свій національний жовто-блакитний прапор, котрий дасть довгожданну національну свободу, а не Денікінську «единую неделимую» та «комуністичний совітський рай». Михаил Кармелюк (незалежник) з Херсонщини.

Если б ты был жив, ты бы боролся вместе с трудящимися Украины против Петлюровского шовинизма и националистической травли, которая ведется этим изменником Украинского трудового народа. Хай живе Вільна Українська Совєтська Республіка! Твои мечты, Дорогой поэт народа, осуществляются сейчас. Член Украинской партии Левых Соц.-рев. боротьбистов В. Владимиров. 1920 г.

Омраченная Україна не найдеть себе путі льеться кровь братьєв, ищет человечества но грех кривить душой это отражається на поколени[и] живих.

Дорогий друже, Тарасе. Ой, якби ти оце встав та подивився, як торгує робочим бідним Українським народом пройдисвіт Петлюра, котрий каже, начебто він защитник народа, на словах, а на ділі продає на расхитьє всім буржуям всього, всіх. [...] Воєнмор К. П. Васильківський. 1920 року 29 сентября. Канев.
Приписка: Брехня. Брехня. Проклинай жидівських наймитів Раковськ[ого], Леніна та інш. Смерть їм. Брехня. Ви жидівський наймит поліції. Щирий.

Носимые течением Днепра и чувством безпредельной любви, я и святая моих святих – душа моєй души посєтили и провели пару часов у твоєй могилы, великій страдалец за великіє идеи, теперь искаженные и грязью затоптанныя, Б. может ты счастливєє тєх которые тєбя пережили. Счастливыє сами, мы были счастливы посєтив твою могилу и невольно будєм часто тєбя вспоминать, угощая знакомых варенієм из сорваного у твоєй могилы шиповника, любимоє наше вареніє, котороє приготовится спеціяльно ко дню нашего вєнчанія.
Я и моя нєвєста низко кланяются великій человек! Димитрій и Маруся. 3 IX 1920

Ламаються мури, валяться трони, рушаться храми богів, нищаться капіща ідолів, меркнуть куміри, встають померлі. Руки опираються в небо, голова мріє по хмарах, а серце у тузі. Рушаться памятні, де ж монументи вічності? Летить час і рушаться, і падають устої?! Невже людина подібна до квітки польової, цвіт якої обсипається і дух проходить ? О, роби, людино, паметні нерукотворні, роби могили, вони тебе переживуть. І встане могила, що час переживе, бо вона родилась із сфери ідей. Гончарук.

(Джерела: Ол.Варавва. Прочани на могилі Т. Г. Шевченка. – Х.: ДВУ, 1930. З.Тарахан-Береза. Святиня. – К.: Родовід, 1998. С.Брижицька. Життя і слово українця для українців. – К.: Задруга, 2006.)
Tags: ruthenia, ІУЛ
Subscribe

  • И снова о каноне

    Готовясь к лекции, перечитывал «стэнфодские брошюры». В одной из них («Popularity/Prestige») нашел прекрасную формулировку, которую хочется…

  • К вопросу о критериях эстетической оценки

    (Из журнала Екатерины II "Всякая всячина", 1769, второй выпуск.) Ср. у Гаспарова: «Для Бахтина мысль неотделима от личности». Есть…

  • 5 типів

    В розмові – про очевидні речі, які треба проговорювати. Є п’ять типів текстів. 1. Тексти, які подобаються багатьом читачам. 2. Тексти, які…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments