"В час, коли вже не одне століття триває тотальний антикультурний наступ різнорівневого нігілізму, – будування чергової Вавилонської вежі, – літературні твори Толкіна, схоже до творів українських класиків, допомагають прирощувати буття, відновлюючи модус шляхетності. При цьому не повинно дивувати, що в емпіричних обставинах напруженого духовного протистояння, смислові акценти зміщуються із зображення світу миру (світу гобітів) на героїчний світ боротьби, світ лицарів – охоронців мирного світу. Бо, пригадуючи мудру думку Д.Донцова, хіба ж не в цих творах, окрім іншого, ідеалові щастя протиставляється ідеал боротьби, розслабленню душі – її нап’яття, ідеалові класу (байдуже, комуністичному “пролетаріату” чи лібералістичної “буржуазії”) – ідеал нації, гарному – величне, ніжній розчуленості – суворість, ідилії – героїку і, додам, агресивному безвір’ю чи яловому лицемірству – невичерпне джерело мужньої християнської віри?"
http://dontsov-nic.com.ua/lytsar-hrysta-i-dobroji-staroji-anhliji-lysty-dzhona-tolkina/
Національна, блін, специфіка: російські "переосмислятелі" ототожнюють себе з орками/Сауроном/Морготом (Нієнна, Єськов, Лазарчук), а місцеві хочуть бути Арагорнами у сяючих штанях. Та орки, орки, заспокойтеся.
