Михаил Назаренко (petro_gulak) wrote,
Михаил Назаренко
petro_gulak

Історія одного дебюту

Поганий поет Мирослав Лаюк написав поганий роман «Баборня». На цьому, власне, можна було б і закінчити, якби серйозні критики не вважали своїм обов’язком всерйоз говорити про цей текст.

Критики, на своє щастя, не читали так званих Молодих Талановитих Авторів. А от мені свого часу доводилось. І в романі Лаюка я бачу весь малий типовий набір середнього початківця, настільки типовий, що перші сторінки «Баборні» я б використовував на класах із письменницької майстерності: якщо ви не бачите, що тут не так, буквально у кожному рядку, ой лишенько. (Питання і до редакторів Лаюка, і до Прохаська з Троїцьким, які рекомендують роман на останній сторінці обкладинки, але менше з тим.)

«Він мусить бути, він обов’язково буде, буде (!) покараний». – Нащо знак оклику в дужках? Бо ліньки передавати інтонацію.

«Марія Василівна не те що би хотіла попсувати результати життя й творчості малого негідника...» – По всьому роману – недоречні, немотивовані й безсенсовні зміни фокалізації. Щойно була невласне-пряма мова Марії Василівни, а от уже сам Лаюк втулився із «результатами» (чому «результатами»?) «життя й творчості». Молоді графомани вважають це іронією і дотепністю. В мене для них погані новини. Речення, тим часом, продовжується:

«...ні – швидше майбутні дії Марії Василівни мали абсолютно виховний характер». – То «швидше» чи «абсолютно»? Глухота.

«Тепер спереду на неї дивився блискучий слід на шибці, схожий на слимака... А ззаду – відображення вікна, слід трьох пальців на склі, що захищає картину». – Як мінімум – невміння змальовувати простір.

«Стіна снігу... робила неможливим бачення навіть власної простягнутої руки».

«Він також нервово стиснув кулаки й зуби, а також пальці на ногах».

І так – сторінками.

Нащо друга частина починається, а четверта закінчується парафразом із «Лоліти»? Бо хтось колись сказав автору, що є такі штуки – постмодернізм там, інтертекст. А як вони працюють і для чого потрібні...

Було б добре, якби хтось сказав Лаюкові, що робити головним скелетом у шафі знущання мудака-енкаведіста з української дівчини... в сучасній літературі це те ж саме, що колись з’ява доброчесного голови обкому в фіналі радянського виробничого роману. В «Солодкій Дарусі» це спрацювало, ще й як, а далі – несмак. Фальш. Штамп.

Найточніша характеристика «Баборні», яку мені довелося зустріти, – «не такий вже й поганий дебют». Тобто книжка, в якій знайдеться кілька непоганих сторінок; яку варто було написати, а потім сховати подалі й нікому, ніколи, нізащо не показувати. Ба ні.

Upd: А, іще: невміння писати пряму мову героїв. Але це так типово для нашої "молодої прози", що я навіть забув про це згадати.
Tags: books
Subscribe

  • «Мороз»

    До речі, про Олексу Стороженка. Маю питання до історично обізнаних френдів. В оповіданні «Закоханий чорт» той самий чорт каже герою, що запорожців…

  • Одна буква / одне прізвище

    Как прекрасно известно текстологам, от ошибки, возникшей один раз, очень трудно избавиться – особенно если никто этим и не думает заниматься. Два…

  • Песня

    «Ты скажешь – как это мило…» (БГ) Вот идут Петров и Боширов, Вот идут Петров и Боширов, oh yeah, С флаконом «новичка» против всяких дебоширов Вот…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments