Михаил Назаренко (petro_gulak) wrote,
Михаил Назаренко
petro_gulak

«Маланка» – к Маланке

Не так давно я вспоминал давно не переиздававшийся текст Юрия Федьковича «Маланка» («Ти Місяцю, ти Королю! Красна Маланка є з Тобою!», ок. 1872–73). Это очень любопытный опыт мифологической (псевдо)реконструкции: Федькович вообразил возможный – или, по его убеждению, подлинный – миф о Прабоге, его детях, похищении Маланки Змием и ее освобождении. Сначала вообразил миф, а потом придумал, как бы он отразился в обрядовых песнях. Получилось круто. Настолько круто, что доверчивые юзеры украинской Википедии ссылаются на них как на подлинные фольклорные тексты, о-хо-хо.

Кажется, «Маланка» не переиздавалась с 1902 года, – так вот, как она начинается.

Гой в суборі

Збором на море, Боже, ідемо,
Ясную зорю з собов ведемо,
Гой та не зорю, та не зірничку,
А Маланочку та й на водичку.

Не на водичку, на сине море,
Там Маланочки яснії двори,
Там і світлиці все з веселиці,
Там і тереми все жемчужневі.

З раю до гаю, Боже, ідемо,
Божего сина з собов ведемо
У єго двори, в єго покої, –
Ясний ’му місяць над головою.

А він сам молод сонечком сходить,
Сімсот молодців королем водить,
В океан-мори личко вмиває,
На лелїй-ложи припочиває.

А в него коні всі в крилця дзвоня,
Всі як біль білі, всі сімсот в сріблі;
А в него слуг сім, сім сотень стрільців,
В ясних шеломах, всі в мечі дзвоня.

Сполом на поле, Боже, ідемо,
Світлую пару з собов ведемо,
Семисилчика з Маланочкою,
Місяць і зоря над головою.


Як Дух божий!

З нащада світа не бі нічого,
Окрем Прабога, Бога одного;
Спочиває ж він на трьох голубах,
А три голуби на райскім дубі.

Чи дуб, чи явір, чи осиночка,
Райске деревце – Змий корінь точить:
Рвися, валися, райске ти древо,
Не буде з тебе церков рублено!

Гой подув Господь Духом в началі,
Світло сійнуло, небо ся стало,
І теплоточка з божего личка,
І веселичка з божего очка.

І рече Господь: Ти моє чадо,
Ти єси син мій, ти моє Ладо,
Ти єс мій Даждбог, мій Велесилчик,
Первен з начала, сам Семисилчик!

І будеш сонцеві світ об’їжджати,
Ясен як місяць мір освіщати.
І синім небом деревце вкриєш,
В Змиєвих кривіх ручки умиєш.

Гой бо Змий-Пекол, ворог проклятий,
Хоче ми царство й силу узяти;
Ти ж ’го походиш, ти ж ’го побореш,
Волом-баланом всю землю зореш!
Tags: texts, ІУЛ
Subscribe

  • Одна буква / одне прізвище

    Как прекрасно известно текстологам, от ошибки, возникшей один раз, очень трудно избавиться – особенно если никто этим и не думает заниматься. Два…

  • Лектор готовий

    Мені було дуже цікаво прочитати курс лекцій «ХХ століття: канон і поза каноном» у "Dom Майстер Клас", і я вдячний усім, хто дивився лекції та…

  • Current mood

    Сова-Диоген. Чувствую себя совой-Диогеном.

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments