Михаил Назаренко (petro_gulak) wrote,
Михаил Назаренко
petro_gulak

Истину царям с улыбкой говорить

Рубрика «Странная украинская литература XIX века» снова с вами.

В 1858 году в Киеве вышел первый выпуск («подил») книги стихов «Мова з Украины. Сборник сочинений на южно-русском языке». Автором значился некий С. М. Родына, позднее опознанный как Семен Метлинский, брат поэта и этнографа Амвросия. В предисловии Родына объяснял, что цель книги двоякая: «высказать отличительные сведения простонародного наречия» Южной России и внушить этому самому простонародью «нравственные и религиозные мысли».

Как и следовало ожидать, стихи вполне бездарны и примечательны разве что одним: Родына представляет «самое бесплодное десятилетие» украинской словесности (по определению Кулиша) и принадлежит еще к тому поколению, которое НЕ перепахал Шевченко. Он просто эпигон дошевченковских романтиков.

Но одно стихотворение Родыны я приведу с удовольствием. Три года как умер Николай I: казалось бы, можно и не курить фимиам, но нет! Настоящий «землячок» не упустит случая показать, как он любит богоданную власть. Можно, конечно, предположить, что это «паровоз», чтобы цензура легко пропустила книгу – впрочем, совершенно невинную. Предположить можно. Можно, конечно, и в 1987 году вступать в ряды КПСС, писать стихи о радостях комсомола, а потом рассказывать, как «снова влезаешь в танк»…

Дети! Не будьте такими, как С. М. Родына!

В ПАМ’ЯТОК ПРОЇЗДУ ГОСУДАРЯ ІМПЕРАТОРА НІКОЛАЯ І ЧЕРЕЗ Г. Г–Е
1852 року, вресеня 11 дня

Щаслива ніч!.. народ весело
За городом стояв.
Був пізній час, – і скрізь вже смеркло,
А все з нас кажний ждав
Тої пори, як наш Вінчаний
Од Бога к щастю нам
До нас прибуде царь наш славний.
Вилась дорога там…
Й туди очима ми, серцями
Летіли на зустріч;
Світлило в улицях за нами
І у домах від свіч;
Зірки нам із небес блищали,
Сказать би, і вони
Раділи, тож, кого ми, ждали,
Й до нас дивились з тьми.
Блеснула світоч іздалеку,
Як сонце в день святий: –
Й на душах стало легко, легко;
Пробіг в серцях живий
І радосний якійсь-то трепет, –
Як голос відо струн,
Як в празник дзвін, як дітський лепет;
І всі, як би один,
В одную думку мов злилися…
Все ближче, ближче… й от,
Край нас вже коні ізвилися!
Й замер у всіх мов рот;
І всі у уші, як би – в очі,
Обернуті були;
Й у всіх, в минути теї ночі
Мов лиця розцвіли,
Якоюсь радостю святою;
Мов мир зрадів увесь;
Мов над всіма і надо мною
Став Янгол із небес, –
Й затихло від того меж нами;
Й з могили мов прийшов
До мене батько і словами
Заговорив унов;
Й здавалось, вік мій невеселий
На час той посвітлів, –
І як би дні гіркі померли,
І в рай я прилетів…
О наш отець! як очі пильно
Тоді на Тебе я
Вперив й хотів, щоб в душу сильно
В ввесь вік мого життя
Твій образ врізавсь освященний;
Щоб пам’ятать його;
Щоб ніччю він мені і денно,
Як сонця ясного
Світ, – на добро світив дорогу, –
Й до смерти не погас,
Як Віра наша чиста в Бога.
О, дивний був то час!..
В лиці царя і ум великий,
І милость, й доброту,
Й велич’є сильного Владики
Я взрів в часину ту.
Tags: ІУЛ
Subscribe

  • Лектор готовий

    Мені було дуже цікаво прочитати курс лекцій «ХХ століття: канон і поза каноном» у "Dom Майстер Клас", і я вдячний усім, хто дивився лекції та…

  • Кажинный раз на этом самом месте

    Ольга Седакова: "М.Л.Гаспаров обычно отвечал без малейшего промедления - и при этом такими фразами, которые как будто не должны были бы успеть…

  • Бобе майсес

    Сто лет этот мультфильм не пересматривал. "И ребе сказал ему: - А как же!.."

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments