Михаил Назаренко (petro_gulak) wrote,
Михаил Назаренко
petro_gulak

Hecuba to him

Как обещал, выкладываю фрагменты "Гамлета" в переводе Игоря Костецкого. Переводом это назвать сложно - скорее, джазовой импровизацией. (Очень сомневаюсь, что Подервьянский читал Костецкого, когда писал своего "Гамлєта", однако же какие переклички!)

ПОЛОНІЙ Ну, то як ся маємо, мій добрий паничу Гамлете?
ГАМЛЕТ. Дякувати Богові.
ПОЛОНІЙ. Ви ж знаєте мене, паничу?
ГАМЛЕТ. Ще й як. Риботорговець, а як же.
ПОЛОНІЙ. Рибо? Торговець? Аж ні, паничу.
ГАМЛЕТ. Аж ні? Шкода. Хочу, щоб з вас був риботорговець, а не работорговець.
ПОЛОНІЙ. Рибо? Не рабо? А то як, паничу?
ГАМЛЕТ. Авжеж, пане. А коли вже рабо, то щоб був порядний раб Божий. Щоб був такий, як личить світові сьому. Щоб був добірний. Щоб був один Божий на десять тисяч тих, що божаться.
ПОЛОНІЙ. Дуже правильно, паничу.
ГАМЛЕТ. Бо всяке Боже буває. Он сонце — воно теж Боже, ба й само божисте. А яку нікчемну воно черву розводить у здохлому собаці! От і прошу вас: божество цілує убожество. Є в вас дочка?
ПОЛОНІЙ. А є, паничу.
ГАМЛЕТ. Веліть їй, аби не тинялась у сонці. Само з себе зачаття штука преблагоеловенна. Та щоб вашій дочці по-дурному не зачати, частіше виходьте, друже мій, на чати.
ПОЛОНІЙ. (...) Читаємо, паничу?
ГАМЛЕТ. Слова. Словеса. Глаголи.
ПОЛОНІЙ. І про що вони глаголають, паничу?
ГАМЛЕТ. Хто гола глупою ніччю?
ПОЛОНІЙ. Ні, я не про те. Я питався, паничу, про глузд глаголів, що їх читаєте.
ГАМЛЕТ. Глузд — без гнузд. Пороки, пане. Пройдисвіт пише про пороки. З нього сатирик.
* * *
ГАМЛЕТ. А я вам скажу, навіщо. Я вгадаю так, що заощаджу вам відкриття чи, пак, викриття. Ваша довірочність супроти короля та королевої? Не бійтесь, не злиняє ані на пір’їнку. А як і злиняє... Знаєте, як за давнини казали? Казали: коли сокіл у «митях» буває, — коли пора йому обмигш з себе дитяче пір’я, а вбрати доросле, — то тоді особливо не дасть гнізда свого зобидити. А ви ж у мене соколи, і вже по «митях», чи не так? Слухайте сюди. Нещодавно, — сам не знаю, чому, — весь мій добрий гумор луснув і накрився. Під три чорти пішли звиклі вправи. Зо мною справді кепсько. Оці-о чепурненькі рамці, оця земелька-матінка для мене наче лисий мис — знаєте, встромляється в море, та й годі! Ясновельможна повітка, повітрячко, гляньте-но, отой молодецький небозвід, отой вельце мостивий місток понад нами, гей, ще й вогник на ньому золотиться, — а мені воно купа, чуми, випар зарази. Людина! Таж дивіться, який з неї кусень доробку. Царський розумом. Хисту — без берегів. А образ! Рухається з виразом, довершено, подивугідноі. Коли щось робить — чисто янгол. Кмітливий так, що й біс його зна, — мов молодий бог. Красень, подобень білого світу. Мірка всякого дихання, яке, мовляв, хвалить Господа. І що ви думаєте? Як я роздивляюсь на отой — скажімо так — цимес праху? До лямпочки він мені. До лямпочки мені во человіціх. Ні, не тільки чоловік, жінка теж.
* * *
ГАМЛЕТ. Що то за шпана, оті лицедії?
РОЗЕНКРАНЦ Ті самі, що вам сподобались колись. Городські трагіки.
ГАМЛЕТ. Яким то їх вітром сюди? Стаціонар чейже був для них вигідніший. І доброю славою, і доброю наживою.
РОЗЕНКРАНЦ Либонь їм перебили діло найновіші модерністичні витівки.
ГАМЛЕТ. Як я був у місті, вони ще мали успіх. А зараз що — не ведуть уже перед?
РОЗЕНКРАНЦ Не ведуть. Тепер інакший аванґард.
ГАМЛЕТ. То вони в ар’єргарді? Іржавіють?
РОЗЕНКРАНЦ Я б не сказав. Вони силкуються дотримувати крок. Але з’явився дужчий конкурент: виводок пацанів. Вищать модерним фальцетиками, ловлять півнів на високих нотах, проте нема ради. їх моторошно оплескують, їм жорстоко апльодують. Ото й є модний аванґард. Він увів у неславу звичайні — або, як тепер їх називають: конвенційні — сцени. Рапіра пера злякалась гусячого. Багато, хто боїться туди і носа показати.
* * *
Ну, от. Нарешті сам.
Ох, я ж і фраєр, ох і оглоїд!
Цей мімік погорілого театру —
Із-за мани, з-за гри в примарну пристрасть —
Уявою присилувати душу
Спроможен так, що ряшка крейдяніє,
На ній погоди переміна, дощ,
І голос ще надламаний вдодаток
До цілости. А цілість що? Ніщо.
Отак собі. Гекуба.
Вже так по-панському-еспанському казавши:
Х#лі йому Гекуба, х#лі він
Гекубі? На хріна йому?
А отже ж.
Я уявляю, що б він, бувши мною,
Встругнув тут. Сцену б з поверхом зарюмсав,
Мішком би винних, переляком вільних,
Незнайків забалакав би, дощенту
Всіх засліпив би, всіх би заглушив.
А я?
Придурок, що гойдається в байдарці
Івасиком-телесиком таким,
І човен води повен. Королівську
Життьову касу сявки закосили,
А я й ні пари з уст. Чи я ж дрефун?
Чи кумпол мені, може, розвалили?
За бороду по городу вели?
Набили носа? Брехнями напхал
Горлянку аж углиб легенів? Хто?
Ніхто. Я cам. Нероба. Фат. Стиляга.
Піжончик, що йому бракує жовчі.
Бо витиснув би з себе я гірчицю,
І вже б стерв’ятник горній впав на стерво,
Шурнув би на уїддя падліа. Падла?
Я сам падлюка, підлий торбохват,
Стидкий, гидкий, бридкий — як там ще? — мерзький!
А знаєте ви, що таке ішак?
Не знаєте? Дивіться. Тут ось він.
У нього вбили батька. Дорогого.
А славних прадідів великих правнук,
Під’юджений до мсти згори і знизу,
Мов баба, лиш клене та дулі тиче.
Тьху! Та нічого. Викине мій мозок
Ще коника такого їм, що й ну.
Я чув, є тварі з почуттям провини,
Які від ловко зладжених видовищ
Геть бараніють і сурмлять свій злочин.
Убивство без’язике, та озветься
Воно чаклунським: голоском. Ушкварятгь
Хлоп’ята дійство про убивство батька:
Хай дядько кнацає, а я — на шухер.
Він скорчиться, і я вже в курсі справ.
Бо той мій привид може бути й блефом:
Нечиста сила мудра на приваб
Несповідимих, мовити б, ресурсів.
А слабодух, як я, либонь потрапить
І поготів із чортом чорзнаде.
Ні, духу, одканай! Стосунок більший
Я мацатиму: перевірить гра,
Чи є в царів для совісти діра.
Tags: shakespeare, texts, traduttore, ІУЛ
Subscribe

  • «Мороз»

    До речі, про Олексу Стороженка. Маю питання до історично обізнаних френдів. В оповіданні «Закоханий чорт» той самий чорт каже герою, що запорожців…

  • Одна буква / одне прізвище

    Как прекрасно известно текстологам, от ошибки, возникшей один раз, очень трудно избавиться – особенно если никто этим и не думает заниматься. Два…

  • Песня

    «Ты скажешь – как это мило…» (БГ) Вот идут Петров и Боширов, Вот идут Петров и Боширов, oh yeah, С флаконом «новичка» против всяких дебоширов Вот…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments