Якщо процитувати Стівена Кінга - «Слів нема. Б’юсь об заклад, тепер його в Нью-Гемпширі не оберуть навіть гицелем, не те що…»
Але то Нью-Гемпшир! Мене цікавить, що чекає на Дроздовського в Києві.
Дроздовський – не лише плагіатор, але й невіглас (я про це писав ще кілька років тому, коли він вихвалявся своїм знайомством із Гарольдом Блумом).
Монографія Дроздовського вчергове доводить, що в нього погано не лише з порядністю, але й зі знанням англійської та написаних нею текстів. Ось кілька прикладів.
На с. 222 згадується роман Кутзеє/Кутзі «Foe», що перекладено як «Ворог». Героїня книжки нібито є “творінням письменника Фоя”. А йдеться, звісно, про Деніела (де)Фо!
Дроздовський, с. 326, про роман Геддона «Загадковий нічний інцидент із собакою»:
«Цікавою особливістю Крістоферової карти є те, що в ній немає опису об’єктів на півночі. Сам опис відбувається на 90 градусів справа наліво та зверху донизу».
Ви зрозуміли? І я ні. А ось оригінал:
«One peculiarity of the maps that Christopher draws is that they are never oriented towards North, with some rotated 90° to the left and some upside down».
Тобто у цих картах немає звичної для нас орієнтації «північ нагорі».
Дроздовський, с. 337: «доказ не закінчується в додатку, а має місце і в останньому слові автора, “QED”»
Насправді (перекладаю не дослівно): «математичний доказ опиняється в додатку до роману, і таким чином за Крістофером залишається останнє слово: “QED”» («the proof does end up in the appendix, and gives Christopher the last word, “QED”»).
А Філіп Дік, виявляється, написав роман «Чи сниться робота електричній вівці?» (с. 335). «Do the Androids Dream of Electric Sheep?» – спитаємо ми пана Дроздовського.
P. S. «Это же феноменально, сеньоры! Я всегда питал к нему некоторую антипатию, но ничего подобного я и представить себе не мог…» (брати Стругацькі).
