Михаил Назаренко (petro_gulak) wrote,
Михаил Назаренко
petro_gulak

Разумейте, языцы, и покаряйтеся

В 1855 году Леонід Глібов напечатал в «Черниговских губернских ведомостях» длинное стихотворение «Остапова правда», посвященное Крымской войне, а точнее – проходу дружин Московского, Нижегородского и Владимирского ополчений через Нежин. Текст Глибова – обычная для того времени смесь малороссийской котляревщины и общерусского ура-патриотизма. Вот несколько строф:

Не чорна то хмара в степу бовваніє,
Не темна діброва шумить і гуде, —
То військо Цареве, то Божая сила
За Віру, за правду судиться іде!..

Присікались, дітки, недобриї люде;
Завидно їм стало, що наша земля,
Мов пишная краля, цвіте-розцвітає,
Мов тая лебедка по морю гуля!

Лежить наше Царство од моря до моря!
І вдовж воно довге, і впоперек тож,
І дав йому Бог та щасливую долю…
Чого ж нам, хлоп’ята, бояться, кого ж?

Присікались, дітки, недобриї люде…
Хранцуз, Галичанин і Турок іде, —
Іде воювати, усе розоряти
І війська великую силу веде…

Так от чого, бачте, все йде наше військо,
Що в полі, мов тая діброва, гуде!
Іде воно, дітки, гостей шанувати,
За Віру, за правду судиться іде…

Здіймайте шапки та молітеся Богу!
Щоб Бог їм поміг та іти проти трьох!
Нехай розуміє і труситься ворог,
Бо з нами й за нас милосердний наш Бог!»

Следующая же публикация в газете называется «Заметки о навозе». Это как-то уж слишком символично, хотя и, по всей очевидности, случайно.
Tags: ІУЛ
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 8 comments