Михаил Назаренко (petro_gulak) wrote,
Михаил Назаренко
petro_gulak

Память

Александр Ройтбурд запостил пять стихотворений пяти украинских поэтов, убитых в ноябре 1937 года в Сандармохе.

***
Так, друже дорогий, ми любимо одно:
Старої творчості додержане вино,
І мед аттіцьких бджіл, і гру дзвінких касталій.
Хай кволі старчуки розводять мляві жалі,
Хай про сучасність нам наспівує схоласт,
Хай культів і фактур неважений баласт
У човен свій бере футуристичний тривій, —
Ми самотою йдем по хвилі білогривій
На мудрім кораблі, стовесельнім Арго,
А ти як Тіфій нам, і від стерна свого
Вже бачиш світлу ціль борні і трудних плавань:
Дуб з золотим руном і колхідійську гавань.

***
За білим маревом жагучий скрип возів -
Іржаві відгуки тернового терпіння...
А тут на травах, на гнучкій лозі,
Розлила осінь вина білоплідні.

Цей день зажурений веде мене, як друга,
В сивину тиху, в брязкіт збройних літ,
Коли серця у грудях бились туго
У такт дзвінкий бойовищ і копит.

І згадуєм діла такі наївні й прості,
І захват бойовий в небойових піснях,
Як лляли кров ми на осінні брості
Запушеного приморозком дня.

І день білявий мій - юнак сереброкудрий
Нагадує мені, що вже давно-давно
Розквітла брость, якій ми так немудро
Точили мудре молоде вино...

...У інеї ліси, немов у мареві,
Ті самі дерева, що знав я їх колись,
За тих часів, коли громовим ревом
Дні буреломні землю потрясли...

О, дні прозорі! Кришталі осінні!
Були ви сміливі, прекрасні і страшні,
Як рвались ваші поводи ремінні,
Як червінкова кров горіла на стерні...
...За білим маревом стихає скрип возів,
Колись вантажених понівеченим тілом...
І мовчки я схиляюсь до лози,
До червінкових віт, покритих білим...

***
Білим вінчиком магнолія накрилась,
Пелюстки невинними руками
Просять їх любити й не займати,
І благаючи слізьми запахів плачуть.

Велетенська квітка білим плаєм
Розляглась на глянсуватім листі.
Вогкі ткані мов сукна тонкого
Ритовинами жилок побрались.

На білявих грудях молодої,
Увінчаної спрагою і коханням,
Рожеватий крем живого тіла
Ледве чутним проступає тоном.

Наче тіло ніжне і тужаве
Віддає, не знаючи для кого -
Геть розкинула в жадобі білі ноги
Показати очам таємницю сполу.

Розкриваючи без сорому своє хотіння.
І в мені підводить огненосний гамір,
Роздуває еротичний сполох
У крові моїй білявими ногами.

Доторкнись до неї - то іржа болюча,
Мов проказа бура, її вкриє тіло.
За надмірно-хворобливу пристрасть
Вона болями й тоскою платить.

А краса стискається і бухне
В її персах - пупляку тугому,
Щоб чекання млосне розірвати
У могутній ароматний заклик.

І в потокові тому труйному
Упаде на постіль голова безсила,
І уродиться продовженого роду
Насінньова зав'язь - ціль природи.

***
Я раз лежав. Спокійна течія
Несла вгорі золотосяйні хмари...
Коли здалось - мов у глухім ударі,
Блакить розкрилась і стряслась земля!

Як божевільна, мрія палія,
Палала сфера. Огняні примари
Розходились і сходились у пари...
І в спеці шкіра тріскалась моя.

І я побачив: неслась земна куля
Серед пекельного того розгулля
У хорі незчистелнному планет.

Зотліло все в страшнім огні свободи:
Гляділо сонце лиш в холодні води
І диски місяців, як мідь монет.

***
Кому не мріялось, що є незнана Муза —
Прекрасна дівчина, привітна і струнка,
Яка в минулому з´явитися уміла
Поетам радости і вроди, і любови,
І навіть дудочку приносила тоненьку,
І награвала їм пісні сама.

Усім здавалося, що втіху безтурботну
Вони знаходили, можливо — у гаю,
А, може, іноді над струменем прозорим,
Де сонце іскриться, і де сміється місяць,
І очерет без вітру шепотить.

Не вірте мрійникам, не слухайте померлих!
Борвієм, пристрастю і згагою степів,
Тугою темною і буйними дощами
Життя несеться над усіми нами
І вимагає ладу і пісень.

І прокидається мелодія щаслива
На дні тривожної і тоскної душі,
І сам здивуєшся, почувши власний витвір, —
І хтось впевнятиме, і ти йому повіриш,
Що це Незнана пестила тебе!


(Зеров, Слісаренко, Поліщук, Марко Вороний, Филипович)
Tags: ruthenia, texts
Subscribe

  • Взирая из-под столика

    "Власть развращает; абсолютная власть развращает абсолютно". Этой фразой лорда Эктона так привыкли описывать ХХ век, что забывают - она сказана в…

  • «Мороз»

    До речі, про Олексу Стороженка. Маю питання до історично обізнаних френдів. В оповіданні «Закоханий чорт» той самий чорт каже герою, що запорожців…

  • Одна буква / одне прізвище

    Как прекрасно известно текстологам, от ошибки, возникшей один раз, очень трудно избавиться – особенно если никто этим и не думает заниматься. Два…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 5 comments