Михаил Назаренко (petro_gulak) wrote,
Михаил Назаренко
petro_gulak

Ogniem i mieczem

Станіслав Лем десь казав, що Сенкевич у перекладі втрачає все, бо головне в трилогії – мова, а не сюжет: нібито-мова-XVII-століття.

Я польською не читаю, але в мережі з’явився старий переклад «Огнем і мечем» Василя Косаря (Едмонтон, 1918), і його можна порівняти з новішим, Євгена Литвиненка.

Отже, спочатку Литвиненко:
«— Ну що, вахмістре? Живий він чи ні?
— Живий, пане наміснику, але харчить — арканом його здушило.
— Що за один?
— Не татарин, якесь цабе.
— То й хвалити Бога.
Сказавши це, намісник уважно придивився до незнайомця.
— Скидається на гетьмана, — мовив він.
— І кінь під ним благородної татарської породи, такого й у хана немає, — додав вахмістр. — Та он його тримають!
Поручик глянув і прояснів на виду. Поряд двоє рядових жовнірів тримали справді чудового румака, який, щулячи вуха й роздимаючи ніздрі, витягав голову і дивився зляканими очима на свого господаря.
— А кінь же, пане наміснику, буде наш? — запитливо глянув на нього вахмістр.
— А ти, невіро, хотів би християнина у степу без коня лишити?
— То це ж наша здобич…
Подальшу розмову урвало не на жарт сильне харчання здушеного незнайомця.
— Улийте йому горілки в горлянку! — сказав намісник. — І пояс розстебніть!
— Ми зостанемося тут на нічліг?
— Авжеж. Коней розсідлати, багаття запалити».

А тепер старий Косар:
— А що, вахміщу, жиє чи не жиє?
— Жиє, пане наміснику, але харчить: аркан го здавив.
— Що зач за один?
— Не Татарин, якийсь значний чоловік.
— Ну, то і Богу дякувати. — Ту намісник подивив ся уважно на лежачого мужа.
— Щось якби гетьман, — сказав.
— І кінь під ним дорогий, татарський, певно ліпшого і у хана нема — відповів вахмістр. — А от там го тримають.
Поручник подивив ся і єго лице прояснило ся. На боці двох жовнірів тримало знаменитого коня, що тулячи уха і роздуваючи ніздря, витягав шию і споглядав переляканими очима на свого пана.
— Але кінь, пане наміснику, буде наш? — заговорив вахмістр питаючим тоном.
— А ти, псявіро, хотівбись христіянинови коня в степу відібрати?
— Бо здобутий...
Дальшу розмову перервав сильнїйший хропіт здушеного мужа.
— Влити му горівки в рот, — сказав пан намісник, — відійняти пояс.
— Чи лишимо ся ту на нічліг?
— Так. Розсідлати коні і запалити костирі».

Ефект очуднення, мені здається, сильніший у перекладі столітньої давнини.
Tags: traduttore
Subscribe

  • Про пошлість і меншовартість

    Вчергове довелося наштовхнутися на твердження: «Кожен, хто повторює твердження про "велику російську культуру", бере участь у війні на боці ворога».…

  • Местное

    Надписи города К.: апдейт 2011/2021. Рожи города К.: детская площадка в локдауне.

  • Було колись

    – Років з двадцять п’ять товчусь поміж земляками – знаю багато їх. І завсігди бачив одно: справа починається широко, тягнеться вузько і кінчається…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment