Так, влада відверто пропіарилася – тож хай краще піариться на культурі, ніж на безкультур’ї, й допомагає «Книжці року», а не (вписати потрібне).
З конкретними результатами в конкретних номінаціях я часто не згоден, а в деяких випадках не згоден принципово – тобто йдеться вже не про смаки, а про компетентність (конкретних) груп експертів або, навіть якщо брати лише смаки, про їхню консервативність. «Дитя песиголовців» Арєнєва-Могилянки-«Асси» зараз важливіше, ніж «Бульба» Гоголя-Малковича. При всій безумовній повазі до Гоголя і Малковича.
Жадан – брендове ім’я, не кажучи про міру таланту, але цього року «ЛітАкцент» виявився адекватнішим, розділивши премію між Сливинським і Калитко, а не давши її жаданівській «Антені».
Шорт-листи «Книжки року» просто не мають аналогів у нашому культурному просторі, й читачеві, навіть фаховому, у багатьох випадках варто на них орієнтуватись. А скільки чудових видань в моїй номінації не потрапили до фінальної сімки, можна перераховувати довго («Снарк» Керролла-Позаяка-Лисенко-«Laurus»’a, зокрема). Хороших книжок щороку більшає.
20 років рейтингу – свідчення відданості та, в хорошому сенсі, упертості організаторів.
Відсутність офіційного прес-релізу на другий день після церемонії нагородження (внаслідок чого основні сайти розмістили неповний перелік лауреатів) – це дуже недобре.
Але все буде добре.
