Михаил Назаренко (petro_gulak) wrote,
Михаил Назаренко
petro_gulak

Старий добрий Руднярд

Старі українські переклади не втрачають свою привабливість («Маю на оці помешканнє на вулиці Бейкер, – сказав, – як сотворене для нас. Маю надію, що вам не перешкоджає запах сильного тютюну?.. Знаменито!»).

Я виріс на казках Кіплінга в перекладі Леоніда Солонька, але не можу не визнати, що й коломийський переклад 1910 року має свої принади. «То, масютко моя, за тоті шлийки тобі б не забути»!


Руднярд Кіплінґ. Як собі кит горло роздобув. Переклав Вас. Ткачкевич

Жив собі раз, любчику, в морі кит та й поїдав риб. Поїдав він і коропів і рогачів і раків і пстругів і плотиць і макрелів та щупаків і жінок їхніх, та й самого правдивого совського й гладкого угора. Яких лиш риб в великім морі подибати міг, всіх з’їдав своєю пащекою – ая! – так що нарешті в цілім морі лиш одна мала рибка осталась, а се була мала бабка фльондерка, то всегда було пливає позад правого китового вуха, аби єї не захопив. Став тоді кит на хвості та й каже: «Осе ж я голоден!» То мала бабка фльондерка одозвалася голосом дрібненьким, як у малої рибки:

«Чесний та величний пане, а їв ти коли чоловіка?»

«Ні, – каже кит. – А він же смачний?»

«Смачний, – каже йому бабка-фльондерка, – але трохи ликоватий».

«Ну, то принеси ж мені їх пару», каже кит та й вдарив хвостом по морю, аж запінилося.

«На раз буде одного, – каже на се бабка-фльондерка. – Поплинь ти на пятьдесять степенів північної ширини, а на сорок степенів західньої довжини (то се ворожба така), то там посеред моря найдеш моряка з розбитого корабля; сидить він там на сплаві, неодягнений, ледви одні штанята на нім з синього вітрильного полотна, та шлийки до того (то, масютко моя, за тоті шлийки тобі б не забути), та й ножик-жидик є ще у нього; але мені би тебе перестеречи, що він собі страшенно проворний і хитрий».

То поплив кит, поплив на пятьдесятий степень північний і на сороковий західний, поплив що мога хутко, Та й подибав насеред моря одинокого, самітного моряка; сидів на сплаві, одягнений в одні лиш штанята з вітрильного полотна та в шлийки (то добре собі пам’ятай, любчику, за тоті шлийки), та й мав ще при собі ножика-жидика і похлюпу вав собі в водіпальчиками ноги. (Мама дозволила йому плюскатись, а то не зваживсь би був на се, бо він був собі страшно проворний і второпний).

То кит роздоймив пащеку, геть назад, та назад та назад, майже аж по хвіст і – прожер моряка-розбитка разом із сплавом його, і з штанцями синіми з вітрильного полотна і з шлийками (а то не забудь за них) та з жидиком. Все те прожер він у спід у свою серединну, у теплу, темну комору закикинув, а там цмокнув губами – ая! – і тричі обкрутився на хвості.

Але ж як лиш попав моряк, той страшенно проворний і второпний, як попав він таки направду у китову осередню, теплу, темну комору, то як не стане ковтати і ковтати, та штуркати і шурати, та тупати і сіпати і рвати, а то і кусав він і кидався і щипав і рвав і плював і кричав, та стогнав і верещав і співав і скакав, що кит почував себе дуже нещасним. (Але ти не забув, любчику, за шлийки?)

То каже кит до бабки-фльондерки: «Дуже ликавий сей чоловік, а то мені від нього відбиваєсь. Що ж тепер почати?»

«Кажи йому, най він геть з тебе виходить», – каже фльондерка.

То кит кличе у себе у свою середину в долину до того розбитка-моряка: «Вилазь наверх і чемно себе держи! А то мені одбиваєся!»

«Де, де! – каже моряк. – Так легко я сего не зроблю. Уперед занеси мене до мого рідного берега; гень на білі піски Гольштайну, то я вже відтак подумаю». Та став тупати довкруги ще дуще чим спершу.

«Ліпше зробиш, як однесеш його до його дому, – каже фльондерка до кита. – Казала ж я тобі ще вперед, що він собі страшенне проворний і второпний».

От і поплив кит, а пливучи махав обома плетвами і хвостом, плив на силу як лиш міг скоро, бо йому дуже відбивалося; аж побачив нарешті морякові рідні береги і білі лави пісків гольштайнських, то він так до половини на беріг двигнувся, отворив рота широко-прешироко так, і каже:

«Злазити ту на Кіль, Любеку, Гамбург, Брему, Мільн і до стаций Ітцегойськоі дороги».

А як він лиш сказав «Ітце-гое», то моряк стриб! із пащеки. Так і справді був він страшенне проворний і второпний; бо лиш подумай собі. Поки кит плив, взяв він свого жидика і порізав сплава на кльоцики, поскладав у решітку і повязав шлийками (от і бачиш, чому тобі треба було за них не забувати), а там решітку сю живенько і зручненько всунув китови у горла, що там так таки й застрягла. А тепер заспівав собі. (Ти не знаєш, якої? То я попробую і повторю тобі, якої –):

От я тобі у горло решітку засунув,
Аби вже ніхто у тобі не гинув!

Відтак пішов по ріни та прийшов до своєї мами, що йому позволила була в воді хлюпатися; відтак він оженився і жив вже в щастю безпереривно. Та й китови добре ведеся. Але від того дня у нього в горлі решітка, лиш не може він єї ні викашляти ні проковтнути, та і їсти не годен більш нічого крім дрібних рибок; от і причина, чому то тепер кити ні хлопа, ні хлопця, ні дівчинку не проковтнуть.

А мала флюндерка в одно плавала собі, аж залізла у намул під порогом рівника.

А жидика свого забрав моряк з собою до дому. На собі мав він сині штанята з вітрильного полотна, але без шлийок; бо ади! вони придалися йому до повязаня решітки. А се ж казочці й конець.

chap1_whalethroat2

(Руднярд Кіплінґ. От собі Казочки. Переклав Вас. Ткачкевич. Галицька Накладня Якова Оренштайна в Коломиї. [1910])
Tags: kipling, texts, traduttore
Subscribe

  • После ясно-кристальных дней

    Я зажег на горах красный факел войны. Разгораяся лижут лазурность огни. Неужели опять для меня суждены Эти звонкие, ясно-кристальные дни? (Гумилев,…

  • Current mood

    Сова-Диоген. Чувствую себя совой-Диогеном.

  • Про пошлість і меншовартість

    Вчергове довелося наштовхнутися на твердження: «Кожен, хто повторює твердження про "велику російську культуру", бере участь у війні на боці ворога».…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 4 comments