Михаил Назаренко (petro_gulak) wrote,
Михаил Назаренко
petro_gulak

Текстологія-1989

Після сьогоднішньої презентації чудової монографії Олеся Федорука про текстологію «Чорної Ради» – один наочний приклад того, як кастрували нашу літературу і як це ідеологічно підтримувала наша філологія.

1929 року журнал «Літературний ярмарок» опублікував оповідання Івана Сенченка «Фесько Андибер». Твір наскрізно ігровий і пародійний: і героя названо на честь персонажа думи, і дружина його – Наталка Полтавка («Ця бідолашна дівчина, виспівавши усі пісні й не дочекавшись Петра, зрештою вирішила спокійно віддати свої руки і серце нашому герою»), і взагалі там все таке бароково-гоголівське.

А значно пізніше, на початку 1970-х, битий життям Сенченко це оповідання переписав і перевидав. Андибер перетворився на Кандибу, Полтавка стала просто Наталкою (і процитований уривок зник)…

У версії 1929 року Наталка вдивлялася в дзеркало (явний омаж гоголівській Оксані): «І, щоб заспокоїтись і трішки охолонути, вона прикладалась навперемінку то губками, то щічками до холодного дзеркальця — саме туди, де рожевіли губки і де... Ах, невдячне, холодне скло! Воно ось несподівано підстрибнуло в руках, кинуло моторні зайчики у всі кутки хати та, дзенькнувши об долівку, розлетілось на маленькі скалочки. Тоді Наталка, налякана й засоромлена, легко і спритно кинулась на жадану зустріч Феськові».

Редакція 1973 року: «В сінях біля дверей заторготіло. Наталка швидко обернулась назустріч Феськові». Тобто зникло все, задля чого все й писалося.

А 1989 року (1989-го!) текстолог пояснює нам, дурням, що все це сприяло «досягненню ідейно-художньої виразності»; «виключаються великі масиви тексту, які робили маловиразною не тільки художню, а й смислову частину розповіді; вони ж, у другій редакції, заміняються автором короткими, точнішими абзацами».

Я не кажу, що вся українська радянська текстологія була саме такою, – це було б неправдою. Але деградація нашої філології від 1930-х років не могла не породити саме таку, сказати б, роботу з джерелами.

(Днями довелося прочитати в ФБ, що _справжній_, високохудожній постмодернізм – це «Чорний Ворон» і «Записки українського самашедшого», а не то шо всяке Бу-Ба-Бу. Так, це теж привіт з умовного 1989 року. Вони поруч із нами.)
Tags: ІУЛ
Subscribe

  • «Мороз»

    До речі, про Олексу Стороженка. Маю питання до історично обізнаних френдів. В оповіданні «Закоханий чорт» той самий чорт каже герою, що запорожців…

  • Одна буква / одне прізвище

    Как прекрасно известно текстологам, от ошибки, возникшей один раз, очень трудно избавиться – особенно если никто этим и не думает заниматься. Два…

  • Песня

    «Ты скажешь – как это мило…» (БГ) Вот идут Петров и Боширов, Вот идут Петров и Боширов, oh yeah, С флаконом «новичка» против всяких дебоширов Вот…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments