Із дуже раннього Жадана (Генерал Юда. К.: Український письменник, 1995, с. 45):
Коли-небудь
Прокинувшись
Я раптом відчую
Що мене стало більше
Я вірю що мертві воскресають
Але щоб у мені?
Я довго намагатимусь
Не звертати на те уваги
Та коли врешті-решт
Природа візьме своє
Я зітхну полегшено й стривожено
Підійду до розбитого вікна
І побачу
Як в пісочниці
Весело бавиться
Маленький геній
З очима Семенка
