«...Подаючи своє оповідання «Свекор», Ви не вважали потрібним навіть заходити до моєї редакції. Отже, виходить, що й мені слід минути особисту знайомість з Вами. Через те і я передам свою справу через інших. Ваше оповідання «Свекор» було надруковано в 9 ч. «Мол. Укр.». Всіх стрічок вийшло 171, а позаяк у «Мол. Укр.» платять по 2 коп. за рядок, то Вам належиться 3 р. 42 коп., котрі до сього листочка й прикладаю.
Чи писати Вам далі до «Молод. Укр.» – не знаю. Писання Ваше мені подобається, здається дуже вдатним, але просити Вас до дальшого співробітництва не буду, бо не прошу нікого: одно те, що мета «Молод. Укр.» всім відома, а друге, що на малі гонорари не запрошують; платити ж більше, маючи лише дефіцити, моя редакція не спроможна. Робіть, як собі хочете. Олена Пчілка».
Васильченко розумно вирішив не зв’язуватись і надалі друкувався тільки в чикаленківській «Раді».
