Агатангел Кримський у вступі до циклу «В горах Ліванських» (1897) згадує «тую райськую країну, що про неї “Пісня пісень” каже: Всякі пахощі там дишуть, / Всякі овочі там спіють…» В радянських виданнях це, звісно, ніяк не прокоментовано, і з того часу читаємо в дослідженнях: «Автор починає з простої констатації екзотичності навколишніх рослин…» (ага, в «Пісні пісень») або «Повітря Аравії… доносить нам запах раю, як у східній поезії Агатангела Кримського…» Ага, Кримського: він як чесний філолог зазначив, що ці рядки – з перекладу Пантелеймона Куліша; проте написав це Кримський – у змісті своєї книжки, а хто ж дивиться зміст? Або Біблію, коли на те. (Хто? Хіба Соломія Павличко, яка побіжно згадала Куліша у книзі про Кримського, але й вона цитує Кулішеві рядки без застережень і атрибуції.)
«На вашу любов, - говорить, - не вистачає зла».
