Михаил Назаренко (petro_gulak) wrote,
Михаил Назаренко
petro_gulak

Виставка як історія

Був сьогодні в НХМУ на виставці Світличного і Шапошникова (завтра закривається, до речі). Вкотре переконався, що хороша виставка розповідає якусь історію – точніше, історії, бо кожен відвідувач має їх визначити для себе, а не прочитати в експлікаціях.

Ось ця історія – для мене – про палімпсести (харківські художники «домальовували» і замальовували один за одним на аркушах ватману різних розмірів), про подоби й перетворення. Ось очевидна варіація на іконописний сюжет Преображення, а ось поруч – майже те ж саме, але вже щось на кшталт «Авіньйонських дівиць»; ось, здається, якась антична битва, а поруч – майже така ж композиція, але з велосипедом, і весь аркуш уже читаєш зовсім інакше. Все плинне, все – між- і позаавторське.

Історія не така вже й складна, але чітко втілена – і художниками, й кураторами (тільки назва – від якогось зовсім іншого наративу).

Хороші виставки, які я бачив за останній рік – чи то «Явлення» в НХМУ, чи львівські «Ангели» – тим і були хороші (зокрема), що я не знав заздалегідь, що саме мені розповідатимуть. «Що» – знав, «про що» – ні.

І саме тому мені геть не сподобалася виставка, що мала неабиякий резонанс, – про Параску Плитку-Горицвіт в Арсеналі. Там не було історії, була лише біографія, яка – привіт Аристотелю – сама по собі не утворює mythos, «казання». Я пройшов крізь виставку – в обидва боки – й не зрозумів, про що це, а отже – і нащо це. Була така жінка, зробила безліч фото й писала в неймовірних кількостях якусь графомань. І?.. Чому це важливо для нас? Чому це значуще? Що, крім кількісного параметру, тут є (а кількість, вочевидь, на першому плані: коли світлини щільно заповнюють стіну, вони, вочевидь, є сумарним артефактом, а не окремими об’єктами)? Єдиним, що справді зацікавило, були фотографії з зіпсутих негативів – пересвічені, з накладанням кількох зображень, неповні: символ неможливості зупинити час і відтворити минуле, тобто, власне кажучи, щось прямо протилежне праці Плитки-Горицвіт.

Я знаю, що багато хто був у захваті від цієї виставки (так само, як і деякі мистецтвознавиці називали гудімовських «Ангелів» безсенсовною барахолкою). Що ж – принаймні для цього глядача ця виставка не спрацювала зовсім.
Subscribe

  • После ясно-кристальных дней

    Я зажег на горах красный факел войны. Разгораяся лижут лазурность огни. Неужели опять для меня суждены Эти звонкие, ясно-кристальные дни? (Гумилев,…

  • Current mood

    Сова-Диоген. Чувствую себя совой-Диогеном.

  • Про пошлість і меншовартість

    Вчергове довелося наштовхнутися на твердження: «Кожен, хто повторює твердження про "велику російську культуру", бере участь у війні на боці ворога».…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments