Михаил Назаренко (petro_gulak) wrote,
Михаил Назаренко
petro_gulak

Отой руський язик!

Полузабытая украинская литература, выпуск очередной.
Был такой писатель – Модест Левицький (1866-1932); в 2016-м даже переиздали его сочинения однотомником. Никак не первый ряд, но рассказы неглупые и не нудные. В основном о том ,как плохо жить народу – но без заламывания рук и стенаний, в отличие от многих и многих. В 1907–1911 годах он написал цикл сценок «В суді», вдохновленных заявлением Тимофея Флоринского, профессора Киевского университета: «Русский язык более понятен простолюдину-малороссу, чем так называемое “украинское” наречие».
В первой публикации рассказа, который я привожу ниже («Рада», 1909, 10/23 декабря), ему предшествовал эпиграф: «Во всех судебных установлениях Малороссии все прекрасно понимают друг друга: об украинских переводчиках никогда никто не слыхал. (З думської промови Шульгина)».

В СУДІ. VI.

У заможного селянина на весіллі вкрадено коні; ще й запріг їх собі злодій у віз та так і виїхав, ніби своїми кіньми. Згодом допитував судовий слідователь про ту крадіж. А був він росіянин, з тамбовської губернії, мови нашої не знав, а може, думав собі, що наша мова то є «наречіє» російської мови.
Допитує він дідка, що бачив, як повз його двір проїхав злодій возом, украденими кіньми.

Слід. Расскажите, дедушка, как вы узнали об этой краже?
Дід. Нічого я не взнав, бо поночі було, а я ще й недобачаю…
Слід. Что вы говорите?
Дід. Недобачаю, кажу.
Слід. Что это значит?
Дід. А значить, що старий став.
Слід. Ну, это я и сам вижу. А вы мне скажите, от кого вы узнали про кражу?
Дід. Люде сказали, що на весіллі були.
Слід. Навеселе были? Пьяные?
Дід. Як котрий, то й п’яний, може, був, а котрий ще, може, й тверезий. Таке діло…
Слід. Так вот такое дело когда случилось?
Дід. А на Параски було.
Слід. Когда?
Дід, На Параски, кажу, на Параскеви, ніби.
Слід. На той неделе?
Дід. Ні, не в неділю, – у середу, завтра тиждень буде.
Слід. Что такое завтра?
Дід. Тиждень буде завтра.
Слід. Не понимаю. Другие свидетели показали, что это было 14 октября на той неделе.
Дід. Ні, вже я хоч і старий, а добре пам’ятаю, що не в неділю було, а в середу, на Параски.
Слід. Ну хорошо, в среду… да, д а, в среду, это верно.
Дід. Верно. Тиждень оце.
Слід. Это кто такой – тиждень? это вор так называется?
Дід. Га?
Слід. Кого это вы назвали?
Дід. Нікого не називав.
Слід. Да вы фамилию какую-то называли!
Стар. (що був тут-таки, при допиті). Так што, ваше скородіє, дозволте доложить…
Слід. Ну?n
Стар. Тиждень ето значить: неділя, как вроді по простому.
Слід. Ага, вот оно что! (до діда). Ну хорошо. Значит, это было на той неделе в среду, на Парасковии. Так?
Дід. Так.
Слід. Ну, дальше рассказывайте.
Дід. Отож пізненько вже було, вже спати ми вкладалися, коли почув я – собаки брешуть дуже.
Слід. То есть – как это «брешуть»?
Дід. Брешуть – звичайно, як собаки.
Слід. Лают, значит?
Дід. Кого ж вони лають? Хіба собака може лаяти. Брешуть.
Слід. Врут, значит, что ли?
Дід. Гавкають.
Слід. Ну вот: гавкают – значит лают. Ну, что же дальше?
Дід. Та й подумав я собі: чи не лиха година яка.
Слід. Что такое?
Дід. Чи не добірається, думаю, що непевне…
Слід. Постойте! Вы яснее говорите, пожалуйста.
Дід. Чи не злодій, думаю…
Слід. Ну вот. Злодей, вор?
Дід. Еге. Або звірюка, думаю, до товару…
Слід. До какого товару?
Дід. До мого або до сусідського.
Слід. Разве у вас товар есть?
Дід. Та є трошки. У мене небагато, а у сусіди таки чимало.
Слід. Да. вы, пожалуйста, без шуток, без остроумия.
Дід. Га?
Слід. Что это за остроты! «У меня не богато, а у соседа мало»! Здесь следствие идет, нечего тут шутить.
Дід. Звініть ваше благородіє, бо, може, я що не второпав…
Слід. Что такое?
Дід. Бо як я простий чоловік…
Слід. Да что там: простий, не простий. Для закона все люди одинаковы. Так вы говорите: у вас немного товара и у соседа мало?
Дід. Ні, у сусіда таки багатенько.
Слід. Какой же товар у вас?
Дід. Корови, воли, вівці…
Слід. Да постойте! При чем тут коровы и волы? Товар какой у вас? Чем торгуете?
Дід (здвигає плечима). Ми не торгуємо.
Слід. Лавка у вас есть?
Дід. Лавка?
Слід. Ну да, лавка.
Дід. Лавка є, аж дві навіть.
Слід. Так что же вы меня морочите? Две лавки имеете, товар есть, а говорите, що не торгуете!
Дід (здвигає плечима). Бо таки не торгую і зроду не торгував.
Слід. Так, какой же у вас товар? Мануфактурный? Бакалейный? Какой товар, я спрашиваю.
Дід (ще більше дивуючись). Звичайний товар: ялівка, вівці, кнурець, шкапа.
Слід. Ну, шкаф, это я понимаю, а остальное – какие это предметы у вас в лавке. По-русски, русским языком скажите!
Дід. Я, звініть, ваше благородіє, по-руському не втну, бо я…
Слід. Кто тут из вас хорошо русский язык знает? Вот староста, кажется?
Стар. Так тошно, ваше скородіє, я знаю!
Слід. Ну слава Богу, хоть один толковый человек нашелся! Какой у него товар в лавке?
Стар. Вроді как сказать ваше скородіє, вон говоріть как по благородньому: скамейка в єво.
Слід. В лавке скамейка есть? Да он ни о какой скамейке не говорил. Что вы путаете?
Стар. Нікак нет, ваше скородіє. Зволілі не разобрать. Как по-простому, по-мужицькому, значить, скамейка все одно лавка. В хаті єво, вроді. А нащот лавкі, то вроді как по-благородному: магазін, так в єво нет.
Слід. Так о каком же товаре он говорит?
Стар. Так что яловка, овци…
Слід. Что такое: яловка ?
Стар. Вроді как корова, ваше скородіє, будет, толькі не настоящая.
Слід. Корова?
Стар. Оно не настояще корова, ваше скородіе, только будет корова, как по времені, значит.
Слід. Телка?
Стар. Нікак нет, ваше скородіє, но вроді как телка?
Слід. Тьфу! Что это за слова такия у вас? Так это скот, значит?
Стар. Тошно так, ваше скородіє, скотина, как значіть по-мужицькому, скотоводство, котороє воні не понімають по-настоящему, значіть: товар.
Слід. Товар значит – скот?
Стар. Тошно так, ваше скородіє.
Слід. Ну и язык! Так это вы, дед, думали, что вор подбирается к вашей скотине, к вашему товару?
Дід. Еге.Так тошно.
Слід. Ну что же: вы вышли во двор?
Дід. Вийшов. А ніч глупа була.
Слід. Что?
Дід. Глупа ніч була, кажу.
Слід. (дивуючись). Как это ночь – глупа? Какой тут смысл.
Дід. Темно, значить, було, не видать нічого.
Слід. Ну – темно, значит темная ночь. Разве ночь может быть глупая? Ну, что же дальше?
Дід. Коли чую: торохтить щось возом, на нашу вулицю прямує. Вийшла стара моя.
Слід. Баба?
Дід. Вона не баба.
Слід. Как не баба! Вот странно! Это она вот (показує на дідову жінку)?
Дід. Вона ж.
Стара озивається:
– Не баба я, бо не вмію, дарма що стара, Ще зроду ні одного пупця не завязала.
Слід. (дивуючись). Что вы несете – ерунду?
Стара. Не несу я нічого, крий Боже!
Слід. Староста! Что они тут нагородили?
Стар. Так что, ваше скородіє, как вона вроді єво жена, так не бабуєть. Как примерно, которая по-благородному кушерка, значить баба, которая, звиніт, дитьов приймаеть, так вона, етая женщина, не бабуєть.
Слід. Да что вы меня дурачите тут? Кто тут «дитьов приймает»? К чему тут акушерка? Какое отношение к воровству?
Стар. Тошно так, ваше скородіє.
Слід. Тьфу! Одуреть можно с вами! Вот язык! (До діда, з серцем). Вы мне просто и кратко расскажите, что вы видели?
Дід. Нічого я не бачив, кажу, бо темно було, хоч в око стрель.
Слід. Но ведь вы слышали, что ехал кто-то?
Дід. Їхав.
Слід. Акушерка ехала?
Дід. А хіба я знаю?
Слід. Староста! Что же мне плели про какую-то акушерку?
Стар. Как вона, етая женщина, не приймаеть дитьов, как сказать: рибьонтков, так вона не баба, как по-благородному: кушерка.
Слід. Идиот! (До діда). Кто ехал? Не видели?
Дід. Не видів.
Слід. Слышали только?
Дід. Слишав. Торохтіла, аж луна йшла.
Слід. (з серцем). Что же вы врете, что темно было, когда луна была?
Дід. Авжеж темно.
Слід. А луна же?
Дід. А луна йшла добра.
Слід. (аж підскочив). Что вы тут шутки со мной строите? Луна была добрая и темно было? Что вы дурака валяете?
Дід. Звиніть, ваше благородіє, коли я що не так… бо як я простий чоловік…
Слід. (кричить). Да что тут: «простый?!» Вы русский язык понимаете?
Дід. Ой, вже той руський язик…
Tags: texts, ІУЛ
Subscribe

  • Current mood

    Сова-Диоген. Чувствую себя совой-Диогеном.

  • Про пошлість і меншовартість

    Вчергове довелося наштовхнутися на твердження: «Кожен, хто повторює твердження про "велику російську культуру", бере участь у війні на боці ворога».…

  • "Слово о полку Ігореві" - пам'ятка XII століття

    Мене якось запитали, чи можна власне літературознавчими, а не лінгвістичними засобами довести автентичність «Слова о полку Ігореві», тобто той факт,…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment