Михаил Назаренко (petro_gulak) wrote,
Михаил Назаренко
petro_gulak

Щоденне життя

І речення фантастичніють, і таємнішають речі,
Щораз говорити болючіше, щоразу тяжче й мовчати,
Глибини кімнат огортає якесь шепотіння старече,
Вві сні кінчається співом стілець, біля столу початий.

З дня в день усе більш означає кожне щоденне слово,
Поросле мохом століть, первиною приховано давить,
Приклавши вухо до меблів, чую – шумить загадково,
Дуби починають скаргу, дуби по вітчизні ридають.

(Юліан Тувім, переклад Григорія Кочура)
Tags: texts
Subscribe

  • Про пошлість і меншовартість

    Вчергове довелося наштовхнутися на твердження: «Кожен, хто повторює твердження про "велику російську культуру", бере участь у війні на боці ворога».…

  • Местное

    Надписи города К.: апдейт 2011/2021. Рожи города К.: детская площадка в локдауне.

  • Було колись

    – Років з двадцять п’ять товчусь поміж земляками – знаю багато їх. І завсігди бачив одно: справа починається широко, тягнеться вузько і кінчається…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments