Коли два роки тому я писав есе про Томаша Падуру - першого українського поета-романтика, - то так і не зміг знайти відомості про авторство пісні "Гей, соколи". Всі її приписують Падурі, в польській Вікіпедії є посилання на джерело, яке згинуло в глибинах інтернету, - але в жодному прижиттєвому та посмертному виданні Падуриних творів "Соколів" немає.
А тепер он твердять, що пісня взагалі з'явилася не раніше Другої світової. Перефразуючи Пєлєвіна, "цю пісню написали як давню народну". А тепер вже розповідають, як "Соколів" співали під час визвольних змагань. Про її використання в "Огнем і мечем" Гоффмана вже й не кажу.
