НЕЧИСТА СИЛА ЇДЕ (НА ВЕЛОСИПЕДАХ)
Приїхали ми пізно на ночліг, посідали у круга і сидимо, коли звенить. Дивимось, аж їдуть два на тих машинках, що на двох колесцах. Держаться руками за правила, коло рук теліпаються білі широкі рукава, і десь звоночки бряжчать. Не знаю і що воно таке було, видно манея яка або нечиста сила, та їде ж так скоро, тільки з морд у їх іскри сиплються. Проїхали вони крізь нас по траві, а тоді так прямо з кручі у Десну – і пішли по воді. Се я своїми очима бачив і так налякався, що Господи! Хоча се мені і не вперше приходиться бачить. (Записала в с. Выблях, Черниг. у. от Петра Муцкого, М. С. Чудновская.)
[Б. Д. Гринченко. Из уст народа. Малорусские рассказы, сказки и пр. Чернигов, 1900, с. 92.]
