Михаил Назаренко (petro_gulak) wrote,
Михаил Назаренко
petro_gulak

Бодай не вернеться



В день української писемности та мови – трохи нагадування про не таку й давню цензуру.

Я вже якось писав, що ліва рука радянської цензури не завжди знала, що робить права, і тому, наприклад, в бібліографії творів Грінченка (1963) не було місця його віршу «Землякам, що збираються раз на рік на Шевченкові роковини співати гімн “Ще не вмерла Україна”», – а в зібранні поезій (1965) цей вірш спокійно надрукували, навіть не викресливши рядки «“Ще не вмерла Україна!” – будемо співати».

В зібранні творів Агатангела Кримського радянські купюри акуратно позначено трьома крапками в квадратних дужках (т. 3, 1973, редактори тому Дей і Жовтобрюх) – так само, як і в пізнішому 50-томнику Франка. Мені нещодавно знадобилася стаття «Наша язикова скрута та спосіб зарадити лихові» (1891), а оскільки повний текст виклали на «Збручі», дуже просто подивитися, а що ж 1973 року виявилося непридатним для простого радянського читача?

Слово «москальофіли» («зате москальофілям дали повне право глузувати з нас» => «зате […] дали повне право глузувати з нас»), при тому, що «москвофілів» можна було засуджувати яко реакціонерів. Натяки на русифікацію викреслювали навіть там, де Кримський її _заперечує_: «…Більшість галицьких “москалізмів”, як я казав уже, можна любісінько почути й у центральній Україні, і не треба гадати, що їх насадила Москва з своїм обрусінням. Буває навіть навпаки: дієслів “смотріти” мені, як і всякому українцеви, був здавався наймерзеніщим москалізмом, аж коли на своє здивування я одшукав його в козацькій думі в трохи зміненій формі “осмотряти” (с. є. оглядати)…» (Тут, вочевидь, достатньо слів «обрусіння» та «наймерзенніший».)

Кримський виступає проти пуризму діячів, які «бажали б, щоб усі писали нарічієм полтавським чи слобідським, котре чомусь має найбільше прав на те, щоб стати літературним», – і це залишають, але прибирають додаток у дужках: «дарма, що власне лівобережна Україна найбільше зросийщена».

Немає зізнання Кримського: «Навчений досвідом, я вже застерігаю читача, котрий захтів би в мені шукати брак патріотизму, що я сам не тільки націонал, але навіть пишу патріотичні вірші» (тут кримінальним є, мабуть, слово «націонал», але про всяк випадок викреслили усе).

Викреслили навіть згадку про Пантелеймона Куліша, хоча 1970 року його збірочку надрукували в «Бібліотеці поета»; але як можна ставити його в один ряд з Гейне та Шевченком: «Є на світі такі любовні співи, як Гейне, є такі патріотичні поезії; як [Кулїша (напр., «Досвітки») та й самого] Шевченка, які нїколи не втеряють принади».

Ось так і видавали українських класиків – тих, звісно, кого взагалі видавали. (Зате, шукаючи крамолу, пропустили хибодрук, і у виданні 1973 року Кримський твердить, ніби слово «впечатление», укр. «впечатління» походить від слова «печаль», а не «печать».)

А пафос статі не застарів і досі: скільки ж можна вишукувати «правильні» і «неправильні» слова, «справжні» й «несправжні» українські діалекти! «Всі ми дуже балакаємо про потребу праці задля України» – то, може, щось разом нарешті й зробимо? Так, звісно, це потребуватиме трохи більше зусиль, ніж анафемування всіх, хто говорить, пише і думає, не так, як «ми». Але вам шашечки чи їхати?

Тож працюватимемо.
Tags: ІУЛ
Subscribe

  • Взирая из-под столика

    "Власть развращает; абсолютная власть развращает абсолютно". Этой фразой лорда Эктона так привыкли описывать ХХ век, что забывают - она сказана в…

  • «Мороз»

    До речі, про Олексу Стороженка. Маю питання до історично обізнаних френдів. В оповіданні «Закоханий чорт» той самий чорт каже герою, що запорожців…

  • Одна буква / одне прізвище

    Как прекрасно известно текстологам, от ошибки, возникшей один раз, очень трудно избавиться – особенно если никто этим и не думает заниматься. Два…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments