Михаил Назаренко (petro_gulak) wrote,
Михаил Назаренко
petro_gulak

Жадан-2020

Наш корабель – важкий, ніби книга.
Риба плавниками рухає стиха.
Півчі вгорі розгортають вітрила.
Це богородиця із нами говорила.

Давній корабель навантажений скарбами.
Впливає у поле із золотими снопами.
Підіймається рікою, великою, тривкою,
такою тихою, глибокою такою.

Повільний корабель вантажений піснями,
випалює темряву сигнальними вогнями,
Пливе до нестями, пливе до знемоги.
Шукає землю любові і тривоги.

Це наша земля, означена мовою,
травою червневою, стежкою зимовою,
теплою колядкою, подібною до квітки.
Ми знаємо, хто ми і знаємо – звідки.

Птах повертається з гілкою вишні.
Горять сузір’я – високі, всевишні.
Торкається землі тінню пташиною.
Назви цю землю потім Україною.
Tags: texts, Жадан
Subscribe

  • Про пошлість і меншовартість

    Вчергове довелося наштовхнутися на твердження: «Кожен, хто повторює твердження про "велику російську культуру", бере участь у війні на боці ворога».…

  • В закрома

    "Симпозиумовский" десятитомник Набокова в библиотеке imwerden. Спасибо!

  • І ось що я наговорив про Набокова

    Для уважних його читачів і тим більш для дослідників - нічого нового, звісно, але тим не менш.

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments