Михаил Назаренко (petro_gulak) wrote,
Михаил Назаренко
petro_gulak

2 мови 2

Рубрика «Мабуть, про це вже хтось писав».

Один із показників того, як (підросійська) українська література кінця XVIII – початку XIX століття усвідомлювала себе в імперських координатах, – це назви художніх творів.

Бо до певного часу – це література «на експорт», для імперського читача (не в останню чергу – петербурзького), і російськомовні назви україномовних творів стають маркером «межнационального общения братских народов». Так би мовити.

Перший опублікований твір «живою» (не книжною) українською мовою? «Песнь Черноморского войска, по получении на землю Высочайших Грамот сочиненная» (1792) Антона Головатого. Перша книжка цією ж мовою? «Энеида на малороссийский язык перелицiованная И. Котляревским» (1798; авторська назва у виданні 1809-го – «Виргилиева Энеида на малороссийский язык преложенная И. Котляревским»). Перший зразок художньої прози? «Отрывок из истории некоторого Малороссиянина» («Грамматика малороссийского наречия» Павловського, 1818). А потім – «Шельменко волостной писарь» (1831), «Малороссийские повести, рассказываемые Грыцьком Основъяненком» (1834)…

Можливі варіанти, коли незрозуміло, назву треба читати українською чи російською. «Подражаніе Горацію» Левка Боровиковського в журналі «Вестник Европы» (1830) – це «Подражаніє» чи «Подражание»? Костомаровська «Вѣтка Іереміи Галки» – «Вітка» чи «Ветка»? (Зрештою, й «Кулѣш» сюди ж. Навіть і назву «Кобзарь» можна було прочитати двома мовами.) Інколи в таких двозначних випадках з’являються підзаголовки – і ці вже точно російською: «Наталка Полтавка. Малороссийская опера» (опубл. 1838); «Микола Коваль. Малороссийская повесть нынешнего времени» (1832) Миколи Венгера; «Сава Чалый: Драматические сцены на южно-руском языке» (1838) Костомарова. Або – назва українська («Чарівниця»), а підзаголовок усе одно російський («Баллада малороссийская» – Боровиковський, 1831, опубл. 1930). Або – макаронічний заголовок, як, напр., «Малороссийские приказки» (1834) Гребінки.

Аж раптом: «Наськи українськи казки запорозця Іська Матиринки» (1835) Осипа Бодянського, з присвятою «Матері моїй рідненькій, неньці старенькій, коханій, любій Украіні». «Циганська шолопутнява, або Мій шлях до родини. Розказня Петра Довгоносенка» (1836). «Листи до любезних земляків» (1839) Основ’яненка – тут сама адресація селянам вимагала української мови й у заголовку. «Думки і пісні та ще дещо Амвросія Могили» (1839).

Але й у «Думках і піснях…» є українсько-російський словничок, як повелося з першого видання «Енеїди».

А ось коли остаточно зникають і словнички – тоді ми починаємо існувати не відносно когось, а самі по собі.
Tags: ІУЛ
Subscribe

  • Current mood

    Сова-Диоген. Чувствую себя совой-Диогеном.

  • Усе ближче

    Отут можна послухати мою вчорашню розмову з Оленою Гусейновою про антологію "Крім "Кобзаря"", яка - нагадую - має вийти до кінця весни.

  • Офіційно

    В середу, 7 квітня, о 12.10, на радіо «Культура» в програмі «Пряма мова» ми з Оленою Гусейновою говоритимемо про мою книжку, що вже за півтора…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment