Михаил Назаренко (petro_gulak) wrote,
Михаил Назаренко
petro_gulak

Непрокоментоване знущання

Епіграф: «Коментаторство ставало ідеалом дослідження» – В. Петров. Доктор Серафікус.

Минулого року я якось писав, що, коли прийду до влади, забороню років на десять всі літературознавчі дослідження, крім текстологічних та фактологічних. Тому, зокрема, що в жодному українському виданні «Серафікуса» немає авторської передмови та слів наприкінці: «Кінець першої частини».

Бо поки в нас не буде нормальної текстології та коментаторства, про високі філологічні матерії можна й не думати. Зарано ще.

А згадав я про це, прочитавши в новому виданні книжки Максима Стріхи «Український переклад і перекладачі» лист Ігоря Качуровського якраз про «Доктора Серафікуса».

Качуровський пише, що Домонтович системно знущається з читача.

Що термін «рінерит з оріньякської стоянки» не має сенсу (у Качуровського – «ринорит»; я не знаю, що це таке і хто має рацію, Качуровський чи Комаха).

«Його сухорляве витягнене тіло і обличчя з довгим гострим носом були бездоганні й нагадували італійця доби кватроченто, — не Данте, ні, швидше Бенвенуто Челліні». – Качуровський нагадує, що «Данте – це треченто, а Бенвенуто – чінквеченто».

«Так само знущальний характер має й переклад Lasciate ogni speranza – згасіть вогні сподіванки…: “ляшате” перекладено як нім. löschen – гасити, ogni (оньї) прочитано і перекладено як російське “огни”, а “сподіванку” – слово того ж ряду, що “шамовка”, “житуха”, “братва” – впроваджено, щоб надати “Божеств. Комедії” бурлескного характеру».

(От із останнім не згоден: «сподіванку» цілком нейтрально вживало багато авторів 1920-х. Цікаво, що діаспорянин Роман Задеснянський знущався з Домонтовича за «помилковий» переклад, а в якійсь нещодавній статті «вогні сподіванки» були процитовані як приклад ерудиції письменника без жодних коментарів.)

«Добре було б якось звернути на це увагу», – завершує Качуровський.

От добре, добре було б зробити коментоване видання Домонтовича, а не вчергове розказувати, який він екзистенціаліст.

І добре було б перевірити аналізом тексту думку Шевельова про те, що роман було принаймні відредаговано в 1940-ві роки (судячи з деяких деталей). А може, «Серафікус» взагалі написаний у сорокові як «роман 1920-х»? Я б не здивувався.

Хто візьметься? Я не візьмусь.
Tags: ІУЛ
Subscribe

  • Взирая из-под столика

    "Власть развращает; абсолютная власть развращает абсолютно". Этой фразой лорда Эктона так привыкли описывать ХХ век, что забывают - она сказана в…

  • «Мороз»

    До речі, про Олексу Стороженка. Маю питання до історично обізнаних френдів. В оповіданні «Закоханий чорт» той самий чорт каже герою, що запорожців…

  • Одна буква / одне прізвище

    Как прекрасно известно текстологам, от ошибки, возникшей один раз, очень трудно избавиться – особенно если никто этим и не думает заниматься. Два…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments