«Сестра поета мала хист до малювання. Вона цікаво і творчо опоряджувала хату», – сказано про неї в Шевченківській енциклопедії (т. 6, с. 874). Або кажуть навіть так: «За свідченнями односельців, від роду не менш художньо обдарована од свого славетного брата».
Звідки ми це знаємо? І чи знаємо?
Із книжки Петра Жура «Дума про огонь» (К., 1985, с. 146):
«Правнучата небога поета по його братові Йосипу, жива пам’ять їх знаменитого роду Парасковія Іванівна Шевченко мені розповідала:
– Сестра Тараса Григоровича Шевченка Катерина теж малювала. Розповідають, хату, було, так розмалює, що вся Зелена Діброва милується і дивується».
Свідчення правнучатої небоги – не найнадійніше джерело для побудови концепцій, але проблему «сестри Шекспіра» чи то пак «сестри Шевченка» це не знімає: а якщо справді в неї був талант, як у Білокур, чи помітив би її «Сошенко» чи «Гребінка»? Звісно, ні.
44 роки (брат прожив 47) і смерть від холери.
