Михаил Назаренко (petro_gulak) wrote,
Михаил Назаренко
petro_gulak

Оптимізму й доброти

Василь Стефаник – безумовно, один із найбільших наших прозаїків. Може, найбільший.

Але Стефаник такий Стефаник.

У лютому 1897 року (за кілька місяців до публікації своїх перших класичних новел) він написав листа до Юрчика Морачевського, сина своїх друзів, і надіслав йому добру казочку. Але, Stefanyk being Stefanyk, ця казочка називалася «Про хлопчика, що його весна вбила».

«Вже була весна, вже земля лагодилася до шлюбу, а файний хлопчик вибіг у долинку та й ляг на травичку та й уснув. Прийшла весна та й пустила йому їди [= отрути] в кров, прийшла земля та й сказала: Я тебе ззім.
Вбила весна хлопчика, а земля його з’їла. Його ховали навесну на могилі. То було давно.
Тепер, любий Юрчику, йди додому та й кажи мамі, аби сміялася до тебе і не тускувала. Будь здоровенький. Стефаник».
Tags: ІУЛ
Subscribe

  • Про пошлість і меншовартість

    Вчергове довелося наштовхнутися на твердження: «Кожен, хто повторює твердження про "велику російську культуру", бере участь у війні на боці ворога».…

  • Местное

    Надписи города К.: апдейт 2011/2021. Рожи города К.: детская площадка в локдауне.

  • Було колись

    – Років з двадцять п’ять товчусь поміж земляками – знаю багато їх. І завсігди бачив одно: справа починається широко, тягнеться вузько і кінчається…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 4 comments