Михаил Назаренко (petro_gulak) wrote,
Михаил Назаренко
petro_gulak

Пантелеймон Куліш - антологіст (Про одну не зовсім існуючу книжку)

Наприкінці 1860-х років Олександр Барвінський збирав матеріали для антології української літератури, яку зрештою й видав у трьох томах («Руска читанка для висшої ґимназиї»,1870–1871). Він звернувся по консультації та допомогу до Куліша, той написав кілька докладних листів, у яких висловив все, що думає про колег-письменників (мало чого хорошого думав: це ж Куліш! «Нехай їх перелічує библиограхвия охоча, а дітвóрі нащо знати їх нікчемні писання?»). Барвінський у чомусь дослухався до Куліша, у чомусь ні. В будь-якому разі, Куліш, як справедливо зазначають коментатори, фактично став співупорядником читанки.

Втім, «Кулішів канон» української літератури залишається маловідомим, хоча його листи до Барвінського давно вже опубліковані й добре знайомі фахівцям. Тож що Куліш хотів запропонувати сучасникам для читання й шанування? Подаю перелік, астерисками позначаю те, що Барвінський включив до своєї читанки.

Думи: Про Коновченка. *Про Марусю Богуславку. *Про трьох братів. *Про Бурю на Чорному морі. [В ранішому листі Куліш пропонував узяти «Думу про Самійла Кішку» та *«Невільницький плач» = «Поклоняється бідний невольник…».] «Се такі твори, що Шевченко читав їх стоячи навколішках, і не було б Шевченкового стиха в нас, коли б сього не було… Се наші народні гордощі. Се наша древня, передшевченківська словесність; тількі невідомі автори. – Се - Гомер!»

Пісні: «Ой поважай стару матір», *«Сидить козак на могилі», «Відкіль їдеш?», *«Ой кінь біжить...», *«Чорна ріля заорана».

Народна проза: уривки з «Записок о Южной Руси», а саме: Про Золоті Ворота. *Очаківська біда. *Померші душі. *Запорозьке випитування розуму. *Запорозці на своїх риболовлях. *Про запорозьких химородників та каверзників (скорочено).

Іван Котляревський. *Енеїда (з перших трьох частин, «бо останні звелись на московщину, писану ніби українщиною, і все в них мляве. – 3 *“Наталки” нічого не треба брати…»).

Петро Гулак-Артемовський (без конкретики. Барвінський опублікував «Пана та собаку», «Рибку» й «Рибалку»).

Михайло Макаровський. *Наталя (уривки).

Григорій Квітка-Основ’яненко. Мертвецький Великдень. Козир-дівка. *Маруся. *Салдацький патрет (усе – уривками). *Щира любов (уривок).

Євген Гребінка. *Приказки. *Передмова до альманаху «Ластівка» (частково).

Тарас Шевченко. Катерина (уривки: «початок до стиха: “Та синові за гіркого медяник купила”. Потім кінець: “Ішов кобзарь до Київа”). Передмова до «Гайдамак» («далеко краща самої поеми» – власне, не «Передмова», а безіменний вступ) . *Перебендя. *Тополя. *До Основ’яненка. «*“Котляревському” – не пам’ятаю. *“Гамалію” печатайте не всього: рядом з потужним є там слабовите. Починаєцця гарне від стиха: “Оттак у Скутарі коз[аки] співали”. А далі знов не скрізь». «Дрібних річей у його багацько гарних, повибірайте».

Пантелеймон Куліш. *Заспів. *Народня слава. Что єсть мнѣ і тебѣ, жено? *Сам собі. Старець. Давнє горе. *Люлі-люлі. Химері. Чумацькі діти. Настуся (уривки). *Чорна Рада (від приїзду на хутір Гвинтовки – або одразу «як зібралась Рада, як підманював Бруховецький, як вибірали гетьмана і як той же Бруховецький чи його козаки насміялись над дурною черню, б’ючи їх при жакуванню здобичи. Тут же й стояння Кирила Тура коло стовпа»). Про злодія у селі Гаківниці. Дівоче серце (початок). Переклади: *Книга Буття (історія Йосипа), Йов (розділи 27-30), «псальми декотрі».

«Се правда, що с Костомарова задля того треба вибрати що-небудь по-вкраїнські, щоб знали його яко писателя українського, а не московського тількі».

Яків Щоголев. *Гречкосій = У полі.

Яків Кухаренко. «Гарні його малесенькі оповідання про Чорноморщину».

Леонід Глібов (без конкретики. Барвінський дав дванадцять віршів)

Марко Вовчок. *Сестра. *Козачка. Одарка. *Інститутка (уривки).

Матвій Номис. Дід Мина і баба Миниха.

Ганна Барвінок. *Восени літо. Домонтар.

Дмитро Мордовець. Дзвонар. Салдатка.

Олекса Стороженко. *Се така баба, що чорт на вилах чоботи подає. *Закоханий чорт (початок). Вуси (скорочено).

Іван Нечуй-Левицький. Причепа («весілля в о. Хведора, як мати плаче, як змовляюцця про гостей, як наїхали гості та й годі. У надвірню хату не ведіть їх. Закінчити треба тим, як піп і попадя признались про вино та про бузвинка одно другому»). *Гориславська ніч = Рибалка Панас Круть («дещо повикидайте… А як рибалка при місяці плаває – се дуже гарно!»). *Дві московки (скорочено. «Кінець дуже гарний, де жита і Київ»).

«Про всю галицьку словесність я скажу, що вона ще не вбилась у колодочки, вилупившись під крилом словесности української; тим про неї нам треба мовчати».

«Хведькович дещо спочатку пописав
гарненько, поки державсь народньої музи, а Шевченкова муза, так як чужа жінка, збила його с панталику…
Прозові його оповідання є гарні». (Барвінський надрукував чимало віршів та оповідання «Люба-згуба» й «Безталаннє».)

«Що є найкращого у Вашій галицькій поезії, то се Морозенкове та Шрамове» (Морозенко – Сидір Воробкевич, Шрам – Григорій Воробкевич. Вірші Сидора Барвінський включив до читанки).

Отакий The Kulish Canon.
Tags: ІУЛ
Subscribe

Recent Posts from This Journal

  • «Мороз»

    До речі, про Олексу Стороженка. Маю питання до історично обізнаних френдів. В оповіданні «Закоханий чорт» той самий чорт каже герою, що запорожців…

  • Одна буква / одне прізвище

    Как прекрасно известно текстологам, от ошибки, возникшей один раз, очень трудно избавиться – особенно если никто этим и не думает заниматься. Два…

  • Песня

    «Ты скажешь – как это мило…» (БГ) Вот идут Петров и Боширов, Вот идут Петров и Боширов, oh yeah, С флаконом «новичка» против всяких дебоширов Вот…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments