Михаил Назаренко (petro_gulak) wrote,
Михаил Назаренко
petro_gulak

Не таке вже й непросте

Вперше за 19 років перечитав роман Прохаська «НепрОсті» – точніше, прочитав, бо тоді, 2002-го, дочитати не зміг.

Я не розумію, чому цей текст миттєво став «сучасною класикою». Так, очевидний ремейк Гарсіа Маркеса з Павичем – плюс домішки центральноєвропейського сюру, від Шульца до Рансмайра. Ну то й що?

Стиль – не аж такий блискучий, щоб читати заради нього (а кілька абзаців – чимало абзаців – геть-геть погані). Сенс, здається, полягає лише в «І я так можу! І ми, Химко, люди!» (Для порівняння: «Фелікс Австрія» Андрухович мені не сподобався зовсім – це книжка не менш вторинна і цілком банальна, але сенс там є: деконструкція міфу про «Австрію добрих цісарів».)

Навіть 2002 року цей роман не мав особливого сенсу – бо химерна проза на той час встигла й виникнути, й розвинутись, і баналізуватися в епігонів, – а 2021-го й поготів.

Але «культовий». Але вже в каноні. Або в іконостасі?
Tags: books
Subscribe

  • (после разговоров)

    «Метафизичность» текста не зависит от веры: метафизичны и «православный» Достоевский, и атеисты Пратчетт или Жадан. Поскольку речь идет о важности в…

  • Народ

    "Народ — это не желающая никаких существенных перемен масса людей, каждый из которых недоволен своим собственным положением". (Борис Стругацкий, в…

  • ТББ

    В авторском тексте «Трудно быть богом», как известно, дон Рэба был Рэбия. Изменено по очевидным причинам. Так вот я думаю: Рэбия он не только потому…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 6 comments