November 20th, 2014

The Bad

Вата! вата!

Андрій Бондар вчергове каже те, що в мене викликає цілковиту незгоду:

Термін "вишиватник" – це один зі способів ототожнення, який дозволяє говорити, що насправді "они все одинаковые". Типово, як сказав би Іван Семесюк, "соціал-демократичний" конструкт. Ідеологічна фішечка, в якій українство автоматично робиться тотожним совєтській свідомості. Властиво, межу, де це українство стає вишиватництвом встановлює конкретний мовець у конкретний момент. Був час, коли мене одночасно називали "нациком" і "ліберастом" – невимушено й легко. Оця легкість, з якою в нас трактуються прояви українства як вишиватництва, на мою скромну думку, виверт тої самої російської імперської свідомості, яка тепер розчинилась у противниках Путіна і його системи – і в Росії, і тут, в Україні. Боюся, що близький той час, коли українська мова стане маркером "вишиватництва", як ще нещодавно була маркером "нацизму". Тому полегше з цим терміном, будь ласка.

"Вати", як відомо, вистачає по обидва боки фронту, і для "нашої" потрібен свій термін; "вишиватник" - назва влучна і незгірш за інші, навіть краща.
Будь таким, як Франко, і тобі не дорікнуть вишиватництвом, попри вишиванку. Не будь шароварником, і тебе так ніхто не назве, навіть якщо твої шаровари будуть ширшими за Чорне море. Не будь Іриною Фаріон, і тобі не скажуть, що ти Фаріон.
А твердження на кшталт "українська мова стане маркером вишиватництва" чи "виверт російської імперської свідомості" - це лякалки для дитячого садка. Це все одно, що кричати "Вовк! вовк!", зачувши перші ноти мелодії Прокоф'єва, - і то коли справжніх вовків не бракує. Простіше кажучи, це істерика.