July 6th, 2015

... and the Bookman

Коряк

З поеми Максима Рильського «Чумаки. Октави» (1924):

1.
В повітрі дощ, і гречка пахне тепло,
Немов розлився бурштиновий мед;
Косар на луці косу дзвінко клепле,
Деркач біжить, шаліючи, вперед, –
І я відроджуюсь, мовляв, «из пепла»,
І знов стаю не «спец», але поет,
Котрий, як каже олімпієць Ґете,
До птиці схожий, як і всі поети.

2.
Пригріє сонце, заблищить вода,
День випливе із оксамиту ночи;
Верба сріблиться, наче борода
Чи шевелюра на главі пророчій, –
І він, немов би цього й дожида,
Співа що хоче і співа як хоче,
Хоч би сто раз казали це і так
Йому Бєлінський, Лєсінґ і Коряк.