September 29th, 2019

... and the Bookman

Среда языковая

Вяземский - жене, из Англии, 1838:

"I am very glad to see you, to be or not to be, and I am very much inclined to vomit, god save the King — виноват, я и совсем забыл, что никто у Нас по английски не разумеет, но сила привычки так велика, что с приезда моего невольно так и чешу по английски, а приехал-то и всего часа с два".

http://shagi.ranepa.ru/files/shagi19_3/shagi19_3_03.pdf
... and the Bookman

Текстологія. Знов вона, проклята

«Кайдашева сім’я» в сучасних виданнях:

«— А що, Лавріне, — сказав Карпо, — розділим тепер грунт пополовині, а то батько одрізав мені городу, неначе вкрав.
— То й розділимо, — сказав Лаврін. — Чи підемо в волость, чи обійдемось і без волості?
— А нащо нам здалася та волость! Одміримо пополовині город та пополовині садок, та й годі, — сказав Карпо. — Хіба таки самі собі не дамо ради?
— Про мене, міряймо город і самі, — сказав Лаврін. […]
— А що, Лавріне, чи будемо городити тин, чи, може, й без тину обійдеться? — сказав Карпо.
— А навіщо той тин здався? Адже ж у нас двір коло хати спільний, хоч на йому й стоїть і твоя і моя повітка та загородка, — сказав Лаврін.
— Про мене, нехай буде так, — сказав Карпо.
— Але не знаю, як ще наші жінки скажуть, — сказав Лаврін, про матір вже й не згадуючи.
— Хіба в мене жіночий розум, щоб я жінок слухав? — сказав Карпо».

Так от: у Нечуя-Левіцького в цьому уривку немає жодного знаку питання, бо всі «запитання» Карпа і Лавріна суто риторичні, й автор це інтонаційно підкреслює. Але радянським редакторам, звісно, видніше.