January 23rd, 2020

The Good

«Мої думки тихі»

(2019, реж. А. Лукіч, сценаристи А. Лукіч, В. Кальченко)

Я не в такому захваті, як більша частина моєї стрічки, але це, безумовно, хороший, міцний, зворушливий, _осмислений_ фільм.

(Для тих, хто не знає, про що це. Київський «звукач» отримує замовлення – записати голоси українських тварин і птахів для канадської відеогри «Ноїв ковчег». Заокеанські тварини якісь надто спокійні, а в наших голоси такі, ніби потоп от-от почнеться. А головна мета – унікальний рахівський крижень, він же крижень метушливий. І от Вадим зі своєю мамою, яка таксує в Ужгороді, починає їздити Закарпаттям, наближаючись до того самого чи то озера, чи болота, де кричить крижень.)

Ірма Вітовська прекрасна, блискуча, витончена й усі інші найвищі ступені порівняння.

Ідейно – це «Ворошиловград»-light, тобто і «Гєра, шо ти рішил», і пошуки себе в ландшафті, і навіть символічна смерть, після якої воскресіння стає справою вибору. Звукова доріжка крижня виявляється ізоморфною пейзажу, пісня «Spice girls», що звучить на початку, наприкінці стає церковним хоралом, і фінал римується з прологом, який фабульно ніяк не пов'язаний з рештою фільму: неважливо, чи фейкова реліквія, яку намагаються втюхати середньовічним монахам на тому самому болоті, неважливо, чи приманив Вадим крижня; просто диво стається з тобою – або ні.

Стилістично фільм зроблено під братів Коенів (і це добре). Після прологу я сказав собі: «A Serious Man», а зараз погуглив – режисер якраз на цю стрічку й посилається в якомусь інтерв’ю. Омаж.

Я задоволений. Мабуть, передивлюся.
... and the Bookman

Кларнети

Сьогодні день народження Тичини, і Vika Fedorina запитала фейсбучну спільноту, який у кого улюблений вірш П.Г.
У мене - оцей.

ВІЙНА. ІІ

Праворуч — сонце.
Ліворуч — місяць.
А так — зоря.

— Благословляю, синку, на ворога.
А він: матусю моя!
Немає, каже, ворога
Та й не було.
Тільки й єсть у нас ворог —
Наше серце.
Благословіть, мамо, шукати зілля,
Шукати зілля на людське божевілля.
Звела я руку до хреста —
Аж коло мене нікого нема.
Тихо, лиш ворон: кря! кря!..

Праворуч — сонце.
Ліворуч — місяць.
А так — зоря.

[1918]