February 6th, 2020

... and the Bookman

"Коли загине новий Вавилон?"

dore

Добре відомо, що після 1967 року вірш Лесі Українки «І ти колись боролась, мов Ізраїль, / Україно моя!..» став нецензурним і до дванадцятитомника не потрапив.

Якось повз мене пройшли інші Лесині алегорії, де Ізраїль – це Україна, а Вавилон/Єгипет – зрозуміло, що.

«В дому роботи, в країні неволі» (1906): двоє єгипетських рабів, єгиптянин і єврей, на будівництві храму діляться своїми мріями. Єгиптянин каже, що ховав би в пірамідах «не царів, / а всіх, що добрії діла робили, / всіх, що жили по правді. Задля того / прийшлось би, правда, більші піраміди, / ще вищі будувати, переходи / робити довші в них, та се дарма, – / вони, либонь, тоді були б ще кращі…»

А єврей відповідає:

Я! Що зробив би я? Розруйнував би
усі ті храми ваші й піраміди!
Порозбивав би всі камінні довбні!
Всіх мертвяків повикидав би геть!
Загородив би Ніл і затопив би
увесь сей край неволі!

«Єгиптянин мовчки одводить руку і дає в лице гебреєві». Бо, як відомо, єгипетський лібералізм закінчується на єврейському питанні.

А от інший, не менш актуальний приклад: «На руїнах» (1904, опубл. 1908). Пророчиця Тірца каже про неминучу відбудову єрусалимського храму.

ТІРЦА.
І бранець руку братові подасть,
і підуть поруч будувати мури
на тім гучнім, високім підмурівку.
Душа моя вже бачить ту будову,
і знає серце, як її назвати:
в новім Єрусалимі храм новий!

САМАРЯНИН
Єрусалим?! Будь прокляте се слово!

ЛЕВІТ
Новітній храм?! Без святощів прадавніх?
без скрині заповіту й херувимів?
без спадщини Давида й Соломона?

ТІРЦА
Чи тільки те й святеє, що старе?

СПІВЕЦЬ ІУДЕЙСЬКИЙ
Та геть її! в пустиню! на вигнання!
Хай не морочить нас! не баламутить!

(…Бо два юдеї – три первосвященики.)

Все Леся бачила, все розуміла, і contra spem spero. Нам цього варто повчитися.

А були на межі ХІХ-ХХ століть ще цікаві українські тексти з «єврейським питанням», але про це вже іншим разом.