Михаил Назаренко (petro_gulak) wrote,
Михаил Назаренко
petro_gulak

На могиле Шевченко

Ну что ж: мой "Шевченко" ушел в типографию - в начале марта спрашивайте на Петровке. Книга открывает серию "Неофіційно" издательства "Сварог".
Окончательного варианта обложки у меня пока что нет, но как пришлют - покажу.
А пока что - в качестве анонса - еще один небольшой фрагмент:

З "Книжки для приїзжих на могилу Т. Г. Шевченка" (1917-1920 рр.):

Встань, наш рідний батьку Тарасе, та почуєш, що діється на нашій неньці Україні. Тебе всі спомянули, і твої надії справдилися. Минуло те, що було все лихеє, та настала радість для нашої неньки України. 1917 року, 5-го червня.

Уходя от твоєї мугили, наш рідний батько, уносишь глубокую жалость, що ти рано вмер і не бачиш, як живуть тепер наші свободні українці, за яких ти безвременно вмер. Легко тобі землю держать! М. Воронин.

Умру за батька! За його ідею, за його славу. Хай живе наша Україна!
Яков Бовшик.
26 лютого 1918 р.

Ой, Батьку, Батьку! Коли б зараз ти устав з могили, ти б мабуть не захотів жити ні одної хвилини. Як тяжко тепер жити на світі, тяжче ніж було колись при тобі, Батьку.
Провіщувана тобою, Батьку, свобода наступила, але цю свободу твої сини України не всі урозуміли. Сини України одного батька розрізнились і тепер один другого готовий з'їсти, а за віщо, спитай їх, то вони відповідають - за те, що він або большевик, або українець, а далі дійде що будуть бити один одного. Як ви їх спитаєтесь, то одвітять Вам, що за те, що живе на світі.
Добродій XX віку.
27 квітня 1918 р.

Батьку, батьку, вставай та утіш нас чим-небудь, бо ми, українці, твої рідні діти, живемо на Вкраїні, як та чайка, яка вивела своїх дітей при битій дорозі...
Учитель Микола Ничипорович.
29 квітня 1918 р.

Ми згубили те, що знайшли.

"Він різав все, що паном звалось" (з Варнака). Читаючи "Варнака", я зрозумів, що Ти поет не тілько одної нації, а взагалі всього робітничого люду. Слава тобі від безробітних пролетарів. 24 травня 1918 року. тов. Лева.

Був на могилі рідний Батьку Т. Г. Шевченко ідейний чоловік, которий бореться за правду та за всю бідноту, як і ти боровся, наш рідний батьку. Чесний і ідейний комуніст большевик Канівського уєзда дер. Набутова Георгій Іванов Бзенко, 1 мая 1919 р. Мир праху твоему добрий отец.

Посещение Кирилла Афонасьевича Торчишника сженой и сыном Марієї Ивановной и Валентином Кирилловичем єдущими з Єкатеринослава до Канева 14 дней и у великом горе и несчастье имеєм большой талант посетили могилу Тараса Г. Шевченко великій геній батков Тарасов встанте та скажить скилькы ще мини їхати додому Черниговской губернии м. Любеч. Кирилл А. Торчишник.

Був у тебе Батьку в такий гіркий для України час, якого не дай Боже більш дождатись. Прощай Батьку. Побачимось при кращих може часах. Бо нині тільки кровь, кровь кровь. син України П. Б...

Батькові поневоленої та обдертої заклятими окупантами та зрадниками "українцями" неньки України надсилаю свій щирий привіт. Надіюсь, що недалеко та хвилина, коли обдурений різними "освободителями" народ скине з себе комуністичне ярмо і стане на вірний шлях боротьби за визволення України від Денікінсько-комуністичних банд і гордо підніме свій національний жовто-блакитний прапор, котрий дасть довгожданну національну свободу...

Коли б ти був живим, ти б боровся разом з трудящими України проти Петлюрівського шовінізму і національного цькування, яке проводить цей зрадник українського трудового народу. Хай живе Вільна Українська Совітська Республіка! Твої мрії, дорогий поете народу, здійснюються тепер.
11 червня 1920 р.

Омраченная Україна не найдеть себе путі льеться кровь братьєв, ищет человечества но грех кривить душой это отражається на поколени живих.

Носимые течением Днепра и чувством безпредельной любви, я и святая моих святих - душа моєй души посєтили и провели пару часов у твоєй могилы, великій страдалец за великіє идеи, теперь искаженные и грязью затоптанныя, Б. может ты счастливєє тєх, которые тєбя пережили. Счастливыє сами, мы были счастливы посєтив твою могилу и невольно будєм часто тєбя вспоминать, угощая знакомых варенієм из сорваного у твоєй могилы шиповника, любимоє наше вареніє, котороє приготовится спеціяльно ко дню нашего вєнчанія.
Я и моя нєвєста низко кланяются великій человек! Димитрій и Маруся. 3 IX 1920

Ламлються мури, валяться трони, рушаться храми богів, нищаться капіща ідолів, меркнуть куміри, встають омерлі. Руки опираються в небо, голова мрачить у хмарах, а серце у тузі... Рушаться паметні; деж монументи вічности? Летить час і рушаться і падають устої?! Невже людина подібна до квітки польової, цвіт якої обсипається і дух проходить? О, роби людино паметні рукотворні, роби могили, вони тебе переживуть. І встане могила, що нас переживе, бо вона родилась із сфери ідей. Гончарук.
Tags: private, ІУЛ
Subscribe

  • Current mood

    Сова-Диоген. Чувствую себя совой-Диогеном.

  • Про пошлість і меншовартість

    Вчергове довелося наштовхнутися на твердження: «Кожен, хто повторює твердження про "велику російську культуру", бере участь у війні на боці ворога».…

  • "Слово о полку Ігореві" - пам'ятка XII століття

    Мене якось запитали, чи можна власне літературознавчими, а не лінгвістичними засобами довести автентичність «Слова о полку Ігореві», тобто той факт,…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 8 comments