Михаил Назаренко (petro_gulak) wrote,
Михаил Назаренко
petro_gulak

Книжник и Лец

Приятная новость киевского культурного обихода: в новом году, кажется, снова начнет регулярно выходить журнал "Книжник-review", едва ли не единственное наше библиографическо-рецензионное издание (в коем и я несколько лет подвизался). Вот уже два года журнал пребывал в коме, из которой выходил спорадически, - дай-то Бог, чтобы у Константина Родика всё наладилось.
А вот из свежего номера материал (на украинском языке, естественно), приуроченный к выходу украинского перевода "Непричесанных мыслей". Я с биографией Леца не был знаком - меня заинтересовало.

Михаїл ГОЛЬД
"НЕЗАЧЕСАНИЙ" ЛЕЦ


Скільком із нас він допоміг у скрутну хвилину! Лінивим журналістам і поганим викладачам, нудним політикам та й просто паразитам, що бажали б вразити дотепністю за його рахунок. Адже це так легко - вжити, ніби між іншим (якщо пощастить, то й до речі!) одну з його "незачесаних думок". Його - Станіслава Єжи ЛЕЦА думок, що випурхнули від автора і нині звучать десятками мов, із посиланням на джерело або й ні.
Лец - мовою іврит - блазень. Він пам'ятав про це і користався з цього - блазневі дозволяють багато, і навіть дуже багато, як для соціалістичної Польщі 1950-1960-х. До кінця життя над його столом висів портрет імператора Франца-Йосифа. А на манжетах красувалися запонки с вигравіруваним імператорським гербом. Коли після поїздки до Югославії його спитали, чи був він у Сараєво, Лец навіть образився: "Я, чи був я в місті, де вбили МОГО кронпринца?" Чи дивуватися? Станіслав народився у Львові, на периферії Австро-Угорської імперії, але перші його гімназичні роки пройшли в метрополії - у Відні. Батько - австрійський барон, директор банку, мати - нащадок древнього равинського роду. Син закінчив університет, отримав магістра права в рідному Львові. Звідси поет лівих поглядів, модних тоді, 1934-го, поїде до Варшави. Остепениться, стане відомим. До міста свого дитинства повернеться із початком Другої світової. А потім, коли німці прийдуть і сюди, потрапить до концтабору під Тернополем, дивом уникне розстрілу, встигне повоювати в русі Спротиву і дістанеться таки Варшави. Минуть роки і його навіть буде нагороджено Хрестом Заслуги. Після війни - недовга служба польським аташе в улюбленому Відні. В 1950-му Лец залишає все і їде до землі предків-до Ізраїлю. Не прижився, як і багато інших емігрантів, працював нічним сторожем. За два роки повернувся до Польщі, перебивався перекладами. Слава прийшла 1957-го із публікацією Незачесаних думок. Втім, і до своєї популярности він ставився з відомою іронією: "Популярність? Хмм. Прямо у найближчого перукаря. Пан Л.? Певно, що знаю. Він коротко стрижеться". Логіка жанру, в якому Лец незабаром стане визнаним метром, до геніальності проста: "Якщо від більшості книг залишаються саме цитати, чому б одразу не писати цитатами".
Тематичне поле його роздумів безмежне. "Мене цікавить людина, тобто все на світі", - це до питання про "об'єкт". Серед "незачесаних" - і на грані ідеологічного фолу, але відносно терпимі у Польщі часів відлиги - соціально-політичні афоризми:
"Маріонеток повісити легше. Мотузки вже є".
"Кожен вік має власне середньовіччя".
"Коли народ позбавлений голосу, це можна помітити навіть при співанні гімнів".
"Багато з тих, хто випередив свій час мусили очікувати його не в найзручніших приміщеннях".
"Із череди нулів легко створити кайдани".
"Мистецтво йде вперед, а позаду - вартові".
"Там, де всі співають на одній ноті, слова не мають жодного значення".
"Промовистим свідченням епохи є не ті слова, якими зловживають, а ті, яких не вживають".
"Жахлива річ - кляп, намазаний медом".

І вже поза всякими рамками:
"Людину можна убити молотом, і серпом людину можна вбити. Я вже не кажу про серп і молот разом". Спробуйте після цього звинуватити чехословацьких товаришів, що розсипали в 1964-му набір чеського видання "НД"?
Дехто вбачає в "думках" Леца талмудичний вплив. І справді, його афоризми такі ж лаконічні, як і повчальні. Колись зізнався: "Питаєш, прекрасна пані, як довго виношувались мої думки? Шість тисяч років, о чарівна". Великий перекладач Карл Дедеціус писав, що Лец сконцентрував у своїй творчості гіркоту пророків, практичність іспанських євреїв і німецьку діалектику. Та й сама єврейська тема нащадкові великих законоучителів не була чужою. Пам'ятаєте знамените: "Я знаю, звідки походить легенда про багатства євреїв. Вони за все розплачуються". А менш відоме, хоча й не менш влучне? "Євреї винні у всьому. їхній бог нас усіх створив".
[...] Іноді його фрази "не даються" з першої спроби. "До глибокої думки треба дотягнутися", - каже Лец. Якось у 1960-ті він отримав листа від читача: мовляв, щоб зрозуміти Ваші "Незачесані", треба бути начитаним. Одразу ж йому телеграфував: "А треба, треба!" І довго обурювався: "Хочуть, щоб писав для кожного сержанта міліції. Ні! Нижче, ніж для хорунжого, не пишу!". Елітарним читанням "думки" ніколи не були, але на гімназичну освіту "свого" читача Лец явно розраховував.
Російською Леца видавали охоче, ще во врем'я оно - з купюрами, чи без них, а видавали. А от україномовному читачеві "Незачесані думки" подаровано щойно. Причому, як мінімум половина фраз, включених до цієї збірки, ніколи не публікувалися ані російською, ні українською. їх перекладено з посмертних видань, підготованих синами великого афориста. Після цього із величезного масиву перекладених афоризмів видавцями було відібрано тільки третину найбільш виразних. Глибока передмова, написана Лідією Кошькою, стала б предметом гордости будь-якого академічного видання. Блискучі ілюстрації Віктора Гукайла вводять читача в особливу атмосферу Лецівської інтелектуально-іронічної еквілібристики, перетворюючи книгу на витвір мистецтва.
"Думкам" пощастило - всі вони з'явилися в короткий період відлиги, яка скінчилася 1968-го. До чергового закручування гайок Лец не дожив, він помер 40 років тому, в 1966-му, після тяжкої хвороби. Незадовго до смерти отримав на коректуру гранки чергової збірки епіграм. Відписав до редакції: "Маю важливіші справи - займаюся помиранням".
Tags: texts
Subscribe

  • После ясно-кристальных дней

    Я зажег на горах красный факел войны. Разгораяся лижут лазурность огни. Неужели опять для меня суждены Эти звонкие, ясно-кристальные дни? (Гумилев,…

  • Current mood

    Сова-Диоген. Чувствую себя совой-Диогеном.

  • Про пошлість і меншовартість

    Вчергове довелося наштовхнутися на твердження: «Кожен, хто повторює твердження про "велику російську культуру", бере участь у війні на боці ворога».…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 4 comments